Як знайомити дітей дошкільного віку з казкою

Правильне донесення до дитини дошкільного віку казки певною мірою залежить від  вибору методів та прийомів навчання.  Також залежить від підбору казки – відповідність її  віковій групі і тих завдань, які потрібно розв'язати під час її розповідання.

Успіх багато в чому залежить від підготовки вихователя. Підібравши казочку, вихователь повинен кілька разів напередодні розповісти її вголос самій собі, дотримуючись засобів інтонаційної виразності.

Щоб донести до дітей задум народної казки та  вплинути на  їхні почуття, переживання, вихователь заздалегідь добирає найвдаліші засоби розповідання  (інтонації, паузи, розстановка логічних наголосів) , виробляє чітку і правильну вимову кожного слова, фрази, речення.

Готуючись до розповідання казки, вихователь повинен  добре запам’ятати текст, щоб дослівно передати зачини, повтори, пісеньки, образні народні вирази. Слід визначити, які слова та фрази потребують уточнення пояснення, продумати прийоми, час і місце їх пояснення.

         Необхідно подумати й про наочність. До заняття можна підготувати добре ілюстровані дитячі книжки,  набір ілюстрацій до казки тощо.

Іноді треба підготувати  дітей до розуміння твору — його змісту лексики, образів. Наприклад, перед тим, як розповісти казку «Козенята і вовк», варто врахувати, міські діти ніколи не бачили живої кози .

 Під час розповідання казки дітей треба посадити так, щоб вони бачили виховательку, а вона бачила всіх. Дітей доцільно посадити півколом у один чи два ряди.

 В молодшій, середній групах дитячого садка пропонується така структура заняття:     

1.      Початок заняття (вступна бесіда/ розглядання наочності/ загадка/ розповідь вихователя).

2.      Розповідання казки. Уточнення та пояснення окремих

слів, виразів. Зауважу, що казка розповідається лише один раз.

4. Коротка бесіда: виведення морального правила, прислів’я (зауважити на тому, чого вчить нас ця казка).

Важливо в роботі з дітьми старшого дошкільного ві­ку створювати проблемні ситуації перед розповіданням казки. Це сприяє більш глибокому її сприйманню. Проб­лемна ситуація викликає активну мислительну діяль­ність у дітей. Внаслідок створення проблемної ситуації у дитини виникає потреба в нових знаннях або ще неві­домих їй способах дії. Розумно створена, посильна проб­лемна ситуація спрямовує, думку дитини на активні шу­кання відповіді, на розуміння зв’язку, залежності між явищами, підводить до самостійних висновків. Іноді проб­лемна ситуація потрібна для того, щоб викликати інте­рес до факту, події, які розповідаються у казці, і навчити дітей правильно аналізувати їх. Особливо це стосується казок морального плану.

Під час розповідання казки ніщо не повинно відвертати увагу дітей (ніхто не повинен входити або виходити з групової кімна­ти). Розповідаючи казку, вихователька постійно дивиться на дітей. Зоровий контакт тут дуже важливий. Це сприяє встановленню контакту із слухачами, підсилює вплив народної казки. Діти жваво сприймають твір, але по-різному, залеж­но від змісту твору, виявляють своє ставлення до того, що чують. Казка може викликати в дітей і сміх, вигуки, здивування, запитання (це й є свідченням того, що діти сприймають розповідь, розуміють,  пережи­нають зміст).

У процесі розповідання не слід відвертати увагу дітей запитаннями або зауваженнями. Якщо хтось із дітей не слухає і заважає іншим, вихователька робить більш тривалу паузу і зупиняє свій погляд на ди­тині; якщо вона не реагує на пильний погляд, можна за­уваження поєднати з текстом, наприклад: «Послухай, Анд­рію, що було далі».

Коли вихователька розповідає знайому казку, діти вже молодшого дошкільного віку при повторах можуть примовляти слідом за нею (наприклад, гуп-гуп; додавати окремі рядки, слова: «Котиться колобок, ко­титься, а назустріч йому...» і називають, якого звіра зу­стрів Колобок.

Діти старшого віку повинні знати зачини та кінцівки до казок, уміти вставляти їх у нові тексти, добирати сло­ва, які римуються (у віршованих текстах), епітети, си­ноніми (в прозових творах), знаходити образні вирази (вовчику-братику, кабан-іклан), повтори (летіла-летіла, далеко-далеко та ін.), використовувати їх у самостійних розповідях.

Після розповідання казки в усіх вікових групах проводять бесіди за змістом. Вони можуть проходити під час різних режимних моментів (на прогулянці, під час ранкових годин).

Це такі ви­ди бесід:

а) відтворення прослуханого;

б) відтворення діалогів казкових героїв;

в) відтворення пісеньок-повторів казки;

г) морально- оцінювальні судження .

В старшій групі проводяться етичні бесіди «Мій улюблений герой з казки», «Чи є в нашій групі хтось, хто схожий на Пана Коцького» тощо.

Джерела : 

А. Богуш .Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. 

Є. Сухенко, Т. Косма, О. Лещенко         «Методика розвитку рідної мови в дитячому садку».

К. Крутій. «Запроваджуємо комунікативно-діяльнісну технологію навчання рідної мови та розвитку мовлення» ж. Вихователь - методист дошкільного закладу №12/2015  с.10