Формування соціальної компетентності дитини у контексті наступності дошкільної і початкової освіти


Витоки особистості починаються з дошкілля. І нам, педагогам-дошкільникам потрібно все робити для того, щоб ці витоки були світлими, життєдайними, і на сам кінець – духовними. Це все те, що ми закладаємо у перші шість років в побудову особистості. Від цього залежить те, чи буде дитина в подальшому соціоцентрованою чи буде вона сконцентрована у своєму его: в своїх его-почуттях, своїх его-потребах. І це в великій мірі залежить від нас, від нашої майстерності, і в прямому сенсі залежить від нас, як особистостей. Бо виховання особистістю – це найпотужніший метод виховання. Тому педагог-дошкільник в першу чергу повинен сам бути непересічною особистістю, з великим почуттям  та повагою до самої дитини.
          Наступність можна розуміти у різних аспектах. Може бути наступність в освітній діяльності між вихователем дитячого садка та вчителем початкової школи, наступність у роботі з батьками, наступність в організації розвивального простору, а також наступність в соціалізації. Якщо соціалізацію в дитячому садку розглядати широко і детально, то вона має стати основою виховної роботи у початковій школі. Роботу по формуванню соціальної  компетентності  неможливо організовувати тільки у закладі дошкільної освіти тому, що коли діти вступають у початкову школу, у них уже сформовані певні соціальні навички.
На даному етапі розвитку суспільства соціальна компетентність у дітей дещо шкутильгає. Батьки часто остерігають своїх дітей від вулиці, поступово  зникає вулична соціалізація, де проходить спілкування дитини з іншими дітьми різного віку. Діти дуже часто зайняті гаджетами. Внаслідок цього соціальна модель дитини часто розвивається не в тому напрямку, в якому б нам, педагогам, хотілося б.
Отож, найцінніші форми роботи для соціалізації дитини
Сюжетно-рольова гра, здавалося б така ясна і зрозуміла, але разом з тим така важка для  вихователя  у виконанні, має найбільшу цінність для формування соціальної компетентності. Справді, чому, як і навіщо діти раптом беруть на себе ролі дорослих і починають спілкуватись, взаємодіяти між собою?
         Згідно з концепцією дитячої гри Д.Б. Ельконіна, рольова гра є вираженням зростаючого зв'язку дитини з суспільством. Гра соціальна за своїм походженням і за своєю природою. Її виникнення пов'язане з цілком певними умовами життя дитини в суспільстві. Важливим під час сюжетно-рольової гри є той факт, що в процесі гри дитина не просто уявляє себе якоюсь  дорослою людиною ("Я - мама", "Я - лікар"), але, що найголовніше, діє як доросла людина, спілкується з такими ж «дорослими» людьми. Через виконання ігрової ролі здійснюється зв'язок дитини із суспільством. Рольова гра має неоціненну силу для соціалізації.
Ще одним вагомим фактором для формування соціальної  компетентності  є спільна для дітей дошкільників і учнів початкової школи участь у різноманітних соціальних акціях: це і збір макулатури, і підготовка малюнків і листів для воїнів АТО. Діти разом звикають бути громадянами свого міста, своєї країни і, взагалі, займати активну соціальну позицію .
         А як цікаво проходять у нас спільні розважальні заходи. Найчастіше це відбувється у День народження закладу. Спільне свято є спільною радістю, яке повноцінно проживають дошкільники і учні.
Хочеться пригадати про науковий метод відомого педагога Марії Монтессорі, спостереження та дослідження якої в повній мірі забезпечують формування соціальної компетентності дитини. У Монтессорі групі діти завжди різного віку – від 3 до 6(7) років . Потрапляючи в різновікову групу, дитина бачить те, до чого реально може прагнути, розуміє, що якщо інші діти це роблять, то значить, і я можу цього досягти. Молодші діти переймають у старших правила поведінки, способи вирішення конфліктів, а також хочуть повторити те, чим займаються старші - наприклад, цікавляться більш складним матеріалом. Старші дуже часто допомагають молодшим, щось їм пояснюють. Вони тренуються доносити свої думки, розвиваючи при цьому мову, терпіння, вміння пояснювати.
У різновіковій групі Монтессорі ми практикуємо  спілкування дітей у  крузі та на жовтій лінії, де діти діляться своїми враженнями про побачене, почуте, пережите, святкування Дня народження, або ж просто разом послухати тишу. Таїнство круга проходить за певними правилами: кожному бажаючому дають право висловити свою думку,  не дають негативної оцінки висловлюванню дитини, - тим самим поважають думку того, хто говорить. У крузі може говорити дитина, у якої щось в руках – свічка, сердечко. Така форма роботи для формування соціальної компетенції є найбільш ефективною і найменш затратною. Розмови в крузі проводяться щодня, або і декілька разів на день, коли виникає нагальна потреба. І скажу вам відверто: ті діти, які на протязі дошкільного дитинства щодня розмовляли один з одним на різноманітні теми у крузі, під час навчання у початковій школі по іншому розмовляють, по іншому міркують, і , загалом, більш соціалізовані.
Проведення таких рефлексивних фронтальних заходів має продовження у новій українській  школі під назвою «Ранкові зустрічі».
У закладі дошкільної освіти вибудовуються лише перші сходинки соціальних навичок. Потім вони продовжують будуватись у молодших класах початкової школи. І саме в школі потрібно закріплювати вже набуті дошкільниками  соціальні навички з метою засвоєння соціальних ролей, саморегуляції поведінки, осмисленій поведінці громадянина.  
Ми, педагоги,  свою справу повинні зробити якісно, ми маємо підготувати  дитину, як особистість. І я бажаю нам успіхів у цій складній, але цікавій  справі.

Про траєкторію руху та розвитку професійної компетентності педагога

  Чи потрібно кожному з нас самовдосконалюватись та розвиватися професійно?  Ми часто чуємо поняття: професійний розвиток, траєкторія профес...