Навчайте звуковому аналізу слів легко та цікаво

 

                Підготовча  робота  до  оволодіння  звуковим  аналізом слова  проводиться  на  четвертому-п’ятому  році  життя.

Діти  середнього дошкільного віку повинні  чути  звуки  на  початку,  в  середині  і  кінці  слова,  проте  виділяють  лише  перший  звук. Устаршій  групі   розпочинається навчання  дітей  по вмінню  проводити  звуковий  аналіз  слів. Діти  повинні  навчитися  встановлювати  послідовність  всіх звуків у словах, давати характеристику звуків  (голосний,  твердий і  м’який  приголосний).  Звуковий  аналіз  є  своєрідною основою ознайомлення  зі  складом,  реченням,  наголосом.

Наочність

 Спочатку  аналізуються  слова,  що  складаються  з  двох голосних  звуків  (ау/,  уа), а  потім — з  трьох,  чотирьох  звуків.  Оволодіння  аналізом  звукової  структури  слів  пов’язано  із  значним  розумовим  напруженням,  потребує  опори  на  наочність,  на  використання  доступних  дітям  ігрових  прийомів  навчання.  Проводити  звуковий  аналіз допомагають  картинки-схеми.  Картинка  допомагає  тримати  в  пам’яті  слово-назву,  а  схема — визначити  кількість  звуків  у  ньому. За  допомогою  указки  дитина  послідовно  промовляє  і  відшукує  потрібний  звук  на  схемі. Коли діти вже навчились робити звуковий аналіз на схемі з картинкою, вихователь  замінює матеріал на схеми без картинок,  залишає  лише  схеми  та  фішки,  а  потім  поступово  змінюються  і  самі схеми,  діти  викладають  фішками  слово  на  столі.

Послідовність

Робота  по  навчанню звукового аналізу слів має таку послідовність:  розглядання-картинки  і  називання  її;  повільне  промовляння  слова-назви  вихователем  з  інтонаційним  виділенням  кожного  звука;  аналогічна  вимова слова  дітьми;  фіксація  уваги  на  тому,  що  слово  складається  зі  звуків;  розглядання  схеми  звукового  аналізу  слова;  позначення  звуків  фішками  (спочатку  вихователь  виконує це на дошці, діти — у  себе на столах). Починаючи  приблизно  з  третього  заняття  можна  пропонувати  дітям  завдання чи вправи  на  співставлення  звукового складу  проаналізованих  слів  (знаходження  однакових  і різних  звуків). Запропонуйте вправи:  «Промов  другий (перший, третій) звук у слові»;  «Пригадай  слово,  що  починаються  з  другого  (третього)  звука  даного  слова».  Важливо  показати  дітям,  що  всі  звуки  в  словах  розташовані  і  промовляються  в  певній  послідовності, якщо  її  змінити,  то зміниться  або  зникне значення  слова (рис — сир).  Діти  повинні  зрозуміти  і  словорозрізнювальну  функцію  звуків  (син — сон,  сніп — сніг).

Дидактичні ігри та вправи

Успіх навчанню грамоти вам забезпечений, якщо ви поряд з навчанням звукового аналізу слів будете використовувати дидактичні ігри і вправи. Ось деякі з них.

«Впіймай звук»

Педагог називає ряд слів. Якщо дитина чує потрібний звук, то плескає у долоні. Слова добираються так, щоб звук був у різних позиціях.

«Де звук?»

Називаються слова. Діти визначають місце заданого звука у слові (початок, середина, кінець).

«Який звук протягую?»

І-і-і-і-і-ра, о-о-о-о-сінь, А-а-а-а-ня. (Всіголосні букви, крім «и»).

 

«Скільки звуків - стільки пальчиків»

Діти закривають очі. Педагог називає звуки, а діти показують їх кількість на пальчиках. [ О] [Б ] – 2 звуки;   [А ] [О] [И ] [І] – 4 звуки.

 

 

«Вередливий звук»

Ігрова ситуація: «Жив собі, був собі звук (наприклад, [к]) у словах, завередував і втік. Потрібно звук впіймати і поставити на місце»

Вихователь:  -іт;  дитина:  кіт;

Вихователь:  -аштан, дитина: -каштан;

Вихователь: -тільчик, дитина -стільчик.

«Червоне-біле»

Діти отримують кружечки-червоні і білі, уважно слухають слова. Якщо у слові є потрібний звук (вказаний вихователем) - піднімають червоний кружечок, якщо немає - білий.

«Відгадай слово» (підійде для під групової роботи)

Демонструються картинки. Діти називають і визначають перший звук і утворюють слово з цих звуків: дерево, індик, мак, автобус - Діма;

сом, екскаваатор, лампа, Оля - село.

 

«Який звук спільний?»

Педагог називає слова, а діти визначають спільний звук.

- зима, зошит,  казан, береза, зозуля [з].

 

«Намисто»

Визначення початкового та кінцевого звука у слові: мама - апельсин - ножиці - Іра - автобус - син ...

«Уважним будь»

Педагог проказує вірш, скоромовку, чистомовку, а діти визначають який звук найчастіше зустрічається.

 

«Скажи як я»

Слова з певним звуком вимовляються пошепки, тихо, голосно, швидко, повільно. Діти повторюють.

Успіхів вам. Нехай у ваших вихованців не буде труднощів із звуковим аналізом слів!

Прості арифметичні задачі у старшій групі: з чого розпочати

           Діти старшого дошкільного віку от-от стануть першокласниками, а отже підготовка до письма, розвязуваня нескладних математичних задач є дуже важливим чинником у підготовці дитини до школи. Багато хто з старших дошкільників і навіть молодші школярі відчувають значні труднощі саме у розв’язанні арифметичних задач.

Але все ж таки арифметичні задачі у старшій групі дитячого садка і у першому класі мають велику відмінність.

Багато хто з старших дошкільників і навіть молодші школярі відчувають значні труднощі саме у розв’язанні арифметичних задач.

У навчанні ров’язування арифметичних задач умовно можна виділити два взаємопов’язаних етапи: ознайомлення із структурою задачі, способами розв’язання її і навчання прийомів обчислення. При цьому діти значною мірою усвідомлюють зміст арифметичної задачі, вчаться формулювати арифметичну дію, аргументувати вибір дії, оволодівають прийомами додавання і віднімання.

 

Спостереження за діяльністю дітей на заняттях з математики показують причини труднощі у значної частини дітей до засвоєння математичних знань у школі. Очевидно, основна причина полягає в тих особливостях, що відрізняють обчислювальну діяльність від лічильної. Під час лічби дитина має справу з конкретними множинами (предметів, звуків, рухів). Вона бачить, чує, відчуває ці множини, має змогу практично діяти з ними (накладати, прикладати, безпосередньо порівнювати). Що ж до обчислювальної діяльності, то вона пов’язана з числами. А числа — це абстрактні поняття. Обчислювальна діяльність ґрунтується на різних арифметичних діях, які також є узагальненими, абстрагованими операціями з множинами.

Засвоєння найпростішої арифметичної задачі потребує аналізу її змісту, виділення числових даних, розуміння відношень між ними і, звичайно, самих дій, які має виконати дитина.

 

Навчання дошкільників розв’язання арифметичних задач підводить їх до розуміння змісту арифметичних дій (добавили—додали, відібрали — відняли). А це також можливо на певному рівні розвитку аналітико- синтетичної діяльності дитини. Для того щоб діти засвоїли елементарні прийоми обчислювальної діяльності необхідна попередня робота, спрямована на оволодіння знаннями про відношення між суміжними числами натурального ряду, про склад чисел першого десятка, лічбу групами тощо.

 

Навчання обчислювальної діяльності починається в другу половину навчального року і повторюється час від часу до кінця навчального року.

Починати ознайомлення із структурою арифметичної задачі потрібно на основі задач-драматизацій.

На одному із занять вихователь запрошує до себе одну дитину і пропонує виконати дитині такі дії: поставити на стіл два автомобілі, а ляльок — на одну більше (зайчики/ведмедики; квіточки/метелики). Дитина виконує завдання, тобто ставить на стіл 2 машини і 3 ляльки. На запитання педагога, чому поставлено 3 ляльки, дитина відповідає правильно: бо треба було поставити ляльок на одну більше, ніж машин, а число, яке більше двох на одиницю -  три.

Після цього вихователь говорить, що про дії дитини можна скласти «оповідання» або задачу: «Сашко поставив на стіл 2 машини, а ляльок — на 1 більше. Скільки ляльок поставив Сашко?». У задачах-драматизаціях найбільш наочно розкривається їхній зміст, діти розуміють, що в задачі завжди відбивається конкретне життя людей. Після кількох таких вправ вихователь дає визначення задачі — це маленьке оповідання, в якому є числа, їх не менш, ніж два, у кінці такого оповідання ставиться запитання, яке потребує визначити кількість. Запитання; починається словами «скільки?» або «на скільки?».

 

Отже, в структурі арифметичної задачі дитина за допомогою вихователя поки що виділяє тільки дві частини: умову і запитання.

Перший етап у роботі полягає у розв’язуванні і складанні задач на відношення більше /менше на одиницю. З цим типом задач дітей ознайомлюють насамперед тому, що він е найпростішим і найбільш зрозумілим для дітей.

На наступних (третє-четверте) заняттях по розв'язуванні задач поряд із задачами- драматизаціями можна пропонувати дітям розв’язувати усні (текстові) задачі. Особливо корисне вправляння дітей у самостійному складанні ними аналогічних задач. При цьому вихователь повинен пам’ятати, що основне полягає у знаходженні не так відповіді (називанні числа), як шляху до неї. Так, наприклад, діти розв’язують задачу: «На ділянці дитячого садка діти спочатку посадили 4 дерева, а на другий — на 1 дерево більше. Скільки дерев посадили діти на другий день?» Педагог повинен навчити дитину мислити під час розв’язування задачі. Тому він запитує дітей: «Про що йдеться в задачі?» «Про те, що діти посадили на ділянці дитячого садка дерева». «Скільки дерев посадили діти в перший день?» «Чотири». «А чи знаємо ми, скільки дерев посадили діти на другий день?» «Ні. Про це треба дізнатися». «Що в задачі є про дерева, які посадили діти на другий день?» «У задачі сказано, що на другий день вони посадили на 1 дерево більше». «Як можна дізнатися, скільки дерев вони посадили на другий день?».

У групі дітей шостого року життя вихователь пропонує тільки задачі, в яких запитання немовби підказує, яку дію треба виконати: прилетіла ще одна пташка — треба додати; відлетів метелик — треба відняти.

Більш важчим типом задач є задачі без слів по типу «прилетіла чи приїхала» чи «полетіла чи з'їли», які чітко вказують на подальшу дію. На пізніших заняттях можна пропонувати дітям задачі типу: «На прогулянку діти взяли 4 великі м’ячі і 1 маленький. Скільки всього діти на прогулянку взяли м’ячів?».

На наступному етапі вихователь учить дітей розуміти структуру задачі детальніше. Під час аналізу діти повинні придумати запитання до умови задачі. Дітям пропонують задачу без запитання. Наприклад: «На прогулянку діти взяли 4 великі м’ячі і 1 маленький». «Що це таке? Чи можна це назвати задачею?» — звертається вихователь до дітей. «Ні, це тільки умова задачі», — відповідають діти. «А тепер поставте самі запитання до задачі».

 

Такі особливості точно допоможуть дітям в подальшому зрозуміти математику краще та з легкістю розв'язувати арифметичні задачі.