Знайомство з
оточуючим у дитини
починається зі спостережень,
які супроводжуються і спрямовуються
поясненнями дорослих, доповнюються розповідями, читанням,
розгляданням картин. Спостереження, читання, розповідання не
сприймаються дитиною одразу.
Необхідне засвоєння отриманих вражень
у практичній діяльності,
основним видом якої у
дошкільному віці є гра. Дитина
розмірковує над побаченим
і почутим та
відображує це, наслідуючи дорослих,
діючи — граючи. Такий засіб засвоєння
життєвих вражень, поглиблення
знань відповідає наочно-образному
мисленню дитини. У грі дитина
здобуває нові знання.
В
багатьох випадках гра
стає поштовхом до
розширення знань. У грі,
практичній діяльності дитина
замислюється над тим,
що бачила, у неї
виникають
питання. А тому СРГ протягом року не повинна бути хаотичною. До
організації і проведення сюжетно-рольової гри повинен бути планомірний і
системний підхід. Цим неодмінно має
скористатися вихователь, щоб
поширити і поглибити знання дітей, удосконалити
свою професійну майстерність. Планування є необхідною умовою повноцінної
організації педагогічного процесу.
Гра тісно
пов'язана з усіма
розділами, але вона
має свої завдання,
як окремий вид діяльності.
Планування сюжетно-рольових ігор визначається Программою,
за якою працює дитячий садок.
При складанні
перспективного плану сюжетно-рольових ігор вихователі спираються на психологічні
особливості дитині відповідного віку, методику та власними спостереженнями за дітьми.
Планування сюжетно-рольових ігор
відображається як у перспективному плані, так і у календарному. У перспективному
плані
визначаються тематика гри, її сюжет (задум) та мета,
яку ставить перед собою вихователь . Тут планується робота з усіма
дітьми . У календарному плані відображається попередня робота до
сюжетно-рольової гри . Попередня робота може плануватись і проводитись у різні
відрізки часу під час будь-яких режимних моментів ( бесіда у рінкові та вечірні
години, прогулянка тощо). Також у
календарному плані визначається робота з окремими дітьми, адже не можна
забувати про необхідність
індивідуальної роботи з
дітьми, спрямованої на формування
характеру дитини, її відносини з
товаришами, розвиток її творчих здібностей. Важливо спланувати та
провести підгрупову роботу (розігрування діалогу під час ігрової ситуації) з
метою попередньої роботи до СРГ.
Уважно
спостерігаючи за іграми
дітей, вихователь визначає ,
якій дитині можна доручити виконання головної ролі, а з якою дитиною
варто попрацювати індивідуально. Вихователь
обирає шлях, яким у подальшому пробудить
інтерес до нової гри.
Поєднуючи декілька ігор ( см҆я+ лікарня, см҆я +перукарня тощо) в один
сюжет , вихователі досягають її розширення і різноманітності. Особливо важливою
для розвитку життєвої компетентності є «велика сюжетно-рольова гра» для дітей
старшого дошкільного віку. Вона потребує особливого педагогічного підходу ,
грунтовної підготовки зі сторонни вихователя.
Складаючи перспективний план СРГ,
вихователі керуються програмовими вимогами,
обмірковують — які
завдання можуть бути
вирішеними за допомогою
сюжетно-рольових ігор і як це зробити.
В роботі з дітьми третього року
життя у плані приділяється багато уваги
формуванню
самостійної гри . На перших місяцях навчального року приділяється увага
розвитку більш розгорнутої гри дітей з різними іграшками, намічаються найпростіші
ігри з сюжетом, а не просто приймати на себе роль. Основне завдання для
вихователів другої молодшої групи є формування у дітей
уміння розгортати парну рольову взаємодію, елементарний
рольовий діалог. У другому півріччі вихованці
вільно будують парні діалоги при простому сюжеті. Реалізуючи ці завдання,
вихователі грають разом з дітьми, займаючи у грі позицію рівноправного
партнера.
Спочатку для гри обираються
однотематичні, двоперсонажні сюжети, де
для дитини зрозумілий зв'язок, (наприклад: лікар —
пацієнт, водій — пасажир).
Особлива увага приділяється рольовому діалогу. Для активізації рольової
взаємодії
вихователі якомога частіше
організовують гру на
основі діалогу
"Телефонна розмова", яку можна
використовувати у будь-якому сюжеті.
Основне завдання
вихователів у роботі
з дітьми п'ятого
року життя — формувати більш складну рольову поведінку у
сюжетній грі: вміння змінювати рольову поведінку, узгоджуючи свої дії з іншими партнерами у грі.
З цією метою
вихователі використовують багатоперсонажні сюжети
з певною структурою, де
одна з ролей
безпосередньо пов'язана з
іншими
наприклад, лікар – медсестра – пацієнт. Перукар – клієнт – інші працівники перукарні
(адмістратор/прибиральниця) – інші клієнти у черзі. У середній
групі гра поповнюється
іншимиисюжетами.
У
старшому віці відбувається
подальший розвиток рольової
поведінки, як основи розгортання різноманітних
сюжетів гри в індивідуальній
та спільній з однолітками діяльності.
У
дітей старшого віку
ігри стають змістовнішими, сюжет
значно
ускладнюється. Вихователі старших
груп формують у
дітей уміння творчо
комбінувати різноманітні події, створюючи новий сюжет гри, робити це
разом з дітьми.
Також надає
дітям можливість та створює умови для самостійного вирішення подальшого
перебігу гри вільної самостійної гри. (використання фраз: «Стоп гра», « А
давайте…» тощо).
Для зручності календарного планування варто
пригадати такі форми роботи, де можливо включити підготовчу роботу до СРГ.:
• Спостереження
за працею дорослих (професії);
• Відпрацювання відповідного словника на заняттях з
Грамоти, Ознайомленням з природою (Природа),
Ознайомленням з довкіллям (Суспільство);
•
Пізнавальна діяльністьна заняттях;
• Екскурсії;
• Бесіди,
• Розповіді за сюжетними картинами на заняттях з
Розвитку мовлення;
• Читання з розгляданням
• Виготовлення атрибутів під час СХД, ручної
праці;
• Відпрацювання акторської майстерності під
час СХД, театралізованої діяльності;
Отже,
розвиток ігрової діяльності під час сюжетно-рольової гри безпосередньо пов҆язаний із
цілеспрямованою спланованою діяльністю вихователя.
