ІНДИВІДУАЛЬНИЙ МАРШРУТ ПЕДАГОГА У МІЖАТЕСТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

-  Вибрати проблему, над якою поглиблено працювати.

- Визначити питання, які вимагають удосконалення методичної підготовки, підвищення теоретичного рівня, відпрацювання практичних вмінь.

-  Опрацювати новинки методичної літератури, преси.

- Використовувати  передовий педагогічний досвід педагогів нашого закладу , міста чи України.

- Брати участь у методичній роботі закладу та міського  рівня (конкурси, семінари, семінари-практикуми, відкриті перегляди, консультації для колег, відвідування відкритих переглядів у колег міста, закладу, друкування у фаховій пресі).

- Виступати на засіданнях педради, методичної ради, батьківських зборах та конференціях.

- Брати участь  в організаційно-педагогічній роботі (оформлення наочності для батьків, організація та оформлення виставок дитячих робіт, втілення з дітьми чи батьками педагогічного проекту, відвідування уроків у колег з початкової школи тощо).

- Визначити, якими напрацюваннями можу поділитись із колегами.

- Поліпшуватия матеріальну базу методичного кабінету, групи.

- Проаналізувати ,  які були труднощі з втілення проблеми над якою працюєте.

- Визначити, які плани на майбутнє.

- Прозвітуватись перед колегами на педагогічній раді про діяльність у міжатестаційний період

ПРО діда Мороза , Святого Миколая та Санта Клауса

Чим відрізняються дід Мороз Санта Клауса та святий Миколай?

Довідка:

- santa з італійської – святий;

- Клаус, Микола, Миколай, Николай  –це редукована форма німецького імені  Ніколас.

З цієї довідки бачимо, що Святий Миколай та Санта Клаус – це одна і таж особа. Більше того, - це реальна особистість. То чому ж вони так по різному виглядають? І чи родичі вони з дідом Морозом?

Отож Святий Миколай народився в заможній родині в кінці III століття та жив  у IV столітті. Пізніше він став єпископом в місті Мирі (нині — Демре, невелике містечко у Туреччині), тому отримав ім’я Мирликійский. У цьому містечку йому навіть спорудили пам’ятник. Кажуть, що своїм служінням він удостоївся Божої милості - творити дива. Вважається покровителем дітей, хворих, мандрівників, моряків, рибалок, чесних торговців.

Святий Миколай — один із самих шанованих християнських святих. Честь ця випала йому за велику доброту до людей і багато творених ним див.

У деякий країнах розповідають, що Святий Миколай підкидав у будинки бідняків набиті золотом гаманці, причому багато хто вважає, що святий закидав гаманці через димар, і вони потрапляли в черевики, які залишали сушитися біля вогнища. Тому у багатьох західноєвропейських країнах і сьогодні прийнято новорічні подарунки, особливо дітям, ховати в чобітки чи черевички.

А ще легенди розповідають, що святий напередодні 19 грудня випікає зірочки в дарунок діткам. Потрапляючи до мішка Чудотворця, печиво набуває подоби свого майстра і мають назву «медівники-миколайчики». Найбагатші традиції свята Миколая збереглися у Східній Європі, отже у нашій місцевості – в Західній Україні.  Там Святий Миколай не лише обдаровує, а й слухає концерти дітей, перевдягнених на янголят. 

Творив добро Святий Миколай у Європі та й попрямував до Америки в Нью-Йорк разом з емігрантами з Нідерландів.   Нідерландський Святий Миколай, в оригіналі він називався Sinterklass, був добряком, веселуном, життєрадісними товстуном, одягався у коричневий кожух, бо Нідерланди  – країни на березі Північного моря.

Звідки ж у Святого Миколая (Санта Клауса ) такий сучасний  та модний одяг?

Сучасний Санта сформувався стараннями виробника популярного напою. У «Кока-колі» не приховують, що популярний зимовий образ був потрібен для того, щоб і взимку не падали продажі напою. Перетворив Святого Миколая на череватого веселуна в червоній курточці з білою борідкою художник Хадцон Сандбл у 1931 році. Він намалював картину, на якій Санта тримає в одній руці склянку кока-коли, а в іншій - свій ковпак. Під рекламою був написаний слоган: «Знімаю шапку перед паузою, яка дарує свіжість».

З якого лісу прийшов Дід Мороз?

Одні етнографи стверджують, що Дідові Морозу щонайменше дві тисячі років адже прототипом його був іще язичницький бог Зимник , якого зображували із залізною булавою в руці.  Інші фольклористи вважають, що праобразом дідусеві став казковий Морозко. Однак у народній казці в нього мало спільного з добрим дідусем: він заморозив ледарку на смерть. 1840 року письменник Володимир Одоєвський пом’якшив фольклорне бузувірство, і його Мороз Іванович обмежився крижаним намистом для недоброї дівчини і нагородив працьовиту сестру. Згадується й український звичай , що тягнеться ще з язичницьких часів, запрошувати на різдвяну кутю Мороза, якого грав переодягнений господар. Однак від нього чекали не подарунків, а ритуального здобрення стихій, з якими треба було домовитись  про погоду для врожаю.

В Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології вчені науково довели, що Діда Мороза у фольклорі не існувало. Діда Мороза придумали в радянські часи, щоб заперечити святкування Миколая і духовність людей. Новий образ ідентифікували з Святим Миколаєм із західної традиції, який обдаровує дітей на Різдво. Така ідея дуже легко прижилася у радянському суспільстві.

Дідусь із цукерками в мішечку почав приходити до слухняних дітей Російської імперії наприкінці XIX ст. Неслухам перепадало палицею, яка з плином часу перетворилася на чарівний посох. Після жовтневого перевороту і календарної реформи 1918 року Дід Мороз потрапив під «зачистку».

Повернувся він напередодні нового, 1936 року з легкої руки Павла Постишева, після його заклику організувати дітям гарну ялинку. Так Дід Мороз і Снігуронька вперше з’явилися біля новорічної ялинки в московському Будинку Союзів. Західна Україна познайомилася з ними лише після 1945 року, з приходом радянської влади.

Отож, в чому різниця?

Так, Святий Миколай приходить 19 грудня, а Дід Мороз - 1 січня.

Святий Миколай - це реальна історична особа, а Дід Мороз – симбіоз язичницького персонажа та Святого Миколая, прив'язаний в радянські часи до Нового року.

Святий Миколай носить ризу і корону, а Дід Мороз одягається у синю або червону шубу. Святий, якого шанують українці, приносить подарунки під подушку, а Дід Мороз - під ялинку.

Святий Миколай ходить із янголом із ІХ століття, а Дід Мороз - із онукою Снігуронькою із 1936 року.

І найголовніше - Святий Миколай традиційний для України, а Дід Мороз - для Росії.

Для тих, хто не повірить, доки не торкнеться власними руками і не побачить на власні очі, - ось адреси наших героїв.

Дід Мороз живе В сосновому бору на березі ріки Сухона, що в 15 кілометрах від російського міста Великий Устюг.

З 1984 року рішенням ООН офіційною резиденцією Санта Клауса стала Лапландія. Точна адреса: Фінляндія, 96930, Полярне коло.

А справжній Святий Миколай, кажуть, приходить тільки з неба.

Свобода та самостійність: дива фінського дитячого садка

Чи можна чітко визначити рівні естетичного розвитку дошкільника?

   Для дошкільника вкрай важлива думка педагога про нього і по його здатність втілювати задум, творити, тож об'єктивно оцінюючи його роботу, варто, разом із тим, не знижувати зусилля, яких він доклав. Дитина чекає на ваше схвалення, прагне, щоб у її роботі ви обов'язково впізнали , що саме вона хотіла намалювати, виліпити. Оцінювати слід не  не кількість зробленого, швидкість виконання, а результат дитячої старанності, наполегливості, завершеності, моральні та душевні зусилля. Шкідливо й захвалювати дитину, бо вона повірить у свою геніальність, винятковість. , а це негативно позначиться на її подальшому розвиткові. 

   Неприпустимо також прямо зіставляти  художні роботи дошкільнят.. Порівнювати можна конкретні досягнення дитини в аспекті зростання власних здатностей. Наприклад : " Сьогодні твій малюнок наповнений радістю, теплом, усі кольори яскраві, свіжі. Цікаво побудована композиція, вдало дібраний сюжет  - він насичений подіями" тощо.

   Але й разом з тим існує поняття "ЯКІСТЬ ОСВІТИ". І завжди існували різні підходи до визначення поняття   "якості освіти".  Проте якість освіти (рівень) слід розглядати як якість результатів, орієнтуючись на рівень розвиненості та вихованості дітей - їхні особисті досягнення. 

    Головними  критеріями визначення певного рівня естетичного розвитку дошкільника є показник особистого зростання дитини: що ефективніше та різноманітніше дитина розв'язує  доступні вікові та життєві проблеми, то вища робота педагогів і дошкільного закладу загалом.

   Орієнтиром визначення рівня є Державний стандарт дошкільної освіти України  -  Базовий компонент дошкільної освіти (освітня лінія "Дитина у світі культури"). Державних вимог до рівня розвиненості дитини дошкільного віку, визначених цим стандартом, мають дотримуватись всі дошкільні навчальні заклади України. 

   Проте на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти існують різні методики щодо визначення рівня естетичного розвитку , та всі вони є ОРІЄНТОВНИМИ . Це і суб'єктивне визначення рівня  педагогом під час спостереження за дитиною на занятті, бесіда з нею, розгляд творчих робіт дитини, а також кваліметричний підхід до оцінки розвитку дитини. 

   Кваліметрія (від латинського - якість та древньогрецького  - вимірювати). Сутність кваліметричного підходу полягає в тому, що будь-яке якісне явище можна розкласти на фактори та критерії, які дають змогу виміряти й оцінити якість цього явища.

   Отож саме в  художньо-продуктивній діяльності здебільшого формується художньо-продуктивна компетенція, рівень сформованості творчої уяви дошкільників.

        Якщо педагог сам творчо та всебічно  розв'язує завдання художньо-естетичного розвитку   і творчо спрямовує діяльність своїх вихованців, то РІВЕНЬ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКА буде наближений до 100% .

дошкільник буде:

- сприйматиме мистецький твір з позиції краси, вирізнятиме його як естетичний;

- виявлятиме себе  емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно-ціннісно ставитиметься до проявів естетичного в житті;

- реалізуватиме здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва й дотичну інформацію;

- перейматиме духовний потенціал мистецького твору власний досвід, виховуватиме у собі риси улюблених персонажів;

- володітиме комунікативними навичками спілкування щодо змісту і краси твору, його засобів;

- із задоволенням наслідуватиме мистецькі зразки - образотворчі, музичні, танцювальні, театральні, літературні;

- охоче інтегруватиме в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід щодо сприймання й відтворення прекрасного(уміння й навички);

- випромінюватиме благополуччя під час мистецької й творчої діяльності; матиме навички рефлексії стосовно власного мистецького досвіду; виявлятиме художню активність як складову особистісної культури.

З ЯКИМИ ТВОРАМИ ЖИВОПИСУ ЗНАЙОМИТИ ДОШКІЛЬНИКІВ

   Знайомство дошкільників з світом мистецтва  - одне із вжливих завдань Базового компонента дошкільної освіти.

"Сприймає і усвідомлює мистецтво як результат творчої діяльності людини, виявляє емоції і почуття від побачених і почутих мистецьких творів; вибірково ставиться до окремих видів мистецької діяльності. Сприймає твір мистецтва цілісно, елементарно аналізує засоби художньої виразності."

" Називає прізвища, твори улюблених вітчизняних та зарубіжних митців..."

" Виокремлює жанри народного, класичного і сучасного вітчизняного та світового мистецтва: портрет, пейзаж, натюрморт..."

Базовий компонент дошкільної освіти  (нова редакція)

Отож в дитячому садку варто знайомити дітей не тільки з сучасним українським живописом, але й з світовою класикою. 

   Зустріч дитини з творами живопису допомагають помічати навколишню красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття: хвилювання, радість, втіху, задоволення. Розглядаючи й милуючись творами живопису, дитина має змогу не лише побачити характерні ознаки, а й "зануритись" у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні., вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Дитина прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятись  за олівець чи пензель. 

   З'ясовано, що з-поміж різних жанрів живопису дошкільнятам найближчі картини на побутові теми та натюрморти. Вони найдоступніші для сприйняття дитини, відтворюють реальні предмети вжитку. Неабияку цікавість у всіх дітей викликає і натюрморт. 

   З допомогою вихователя діти розуміють, що композиційний центр  можна виділити кольором, величиною, формою.  Діти здатні зрозуміти, що художник розміщує найголовніше у своїй картині на передньому плані, зображуючи предмети й людей на передньому плані. 

   Орієнтовний перелік творів живопису з якими можна знайомити дошкільників

І. Айвазовський: “Схід сонця у Феодосії”, “Морський берег”, “Штиль на морі”, “Дев’ятий вал”, “Шторм на Чорному морі”, “Весілля в Україні”, “Облога Севастополя”, “Шторм на морі вночі”; О. Андрєєв “Літо у Карпатах”; В. Анохін “Світанок на озері”; В. Бакшеєв “Блакитна весна”; 

С. Бердник “Захід сонця на Дніпрі”; К. Білокур, Є. Волобуєв, С. Шишко, О. Шовкуненко – твори живопису на тему осінніх натюрмортів; М. Божій: “Думи мої, думи”, “Осінь”, “Дівчина з апельсином”; В. Васнецов: “Альонушка”, “Царівна-Жаба”, “Іван Царевич на Сірому Вовку”, “Богатирі”, “Килим-літак”; М. Гордєєва “Осінній парк”; І. Грабар “Лютнева блакить”; П. Кончаловський “Бузок”; В. Коренек “Дунайська мелодія”; О. Коренна “Зима”; 

Ф. Кричевський: “Три покоління”, “Хлопчик з пташкою”, “Дівчата”; А. Куїнджі: “Осінь”, “Березовий гай”, “Вечір на Україні”, “Місячна ніч на Дніпрі”, “Дніпро вранці”, “Рання весна”; 

І. Левітан: “Золота осінь”, “Березовий гай”, “Березень”, “Жовтень”, “Весною в лісі”; 

П. Левченко: “Село взимку”, “За читанням листа”, “В садочку”, “Вітрячок”; А. Манастирський: “Дорога”, “Діти на леваді”, “Цікава книжка”; О. Олексієнко “Різдвяний ранок”; К. Петров-Водкін “Вранішній натюрморт”; М. Пимоненко: “На ярмарку”, “Портрет сина художника”, “Гуси, додому”; В. Полєнов: “У парку. Нормандія”, “Ранній сніг”, “Золота осінь”; О. Саврасов “Граки прилетіли”, “Зимовий пейзаж”; В. Самков “Весняне цвітіння”; В. Сєров “Дівчинка з персиками”; Г. Собачко-Шостак, М. Приймаченко – твори живопису про чарівних птахів і звірів; В. Титуленко “Човник”; І. Чернов “Пушкінська взимку”; І. Шишкін: “Ранок у сосновому лісі”, “Сосновий бір”, “Ліс”, “Зима”, “На півночі дикій”, “Дубовий гай”; Т. Яблонська: “Застудилася”, “У парку”.

    Варто познайомити дошкільників із картинами Марфи Тимченко, картини якої несуть високу декоративну цінність, написані у техніці петриківського розпису.

   Із сучасних українських художників найдоступніші для сприйняття дошкільника будуть картини Євгенії Гапчинської

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ

•               Ознайомте дітей зі змістом казки, п'єси тощо. При цьому дуже важливо зацікавити дітей. Тож читати текст чи розповідати потрібно виразно, емоційно. Але в жодному разі не можна нав'язувати дітям власні оцінки та ставлення до прочитаного. Під час обговорення змісту твору дайте дітям змогу висловитися, проявити емоційну активність.

•                Охарактеризуйте разом з дітьми героїв казки, проаналізуйте їх емоційний стан, використовуючи ілюстрації до літературного твору (Що з ним? Чому пін плаче?), обговоріть стосунки між персонажами.

•  Організуйте дидактичні та рухливі ігри сюжетно-тематичного спрямування за змістом казки після того, як діти її засвоїли. Доцільною буде робота із загадками. кросвордами, прислів'ями та приказками тощо.

•  Створіть умови для продуктивної діяльності з елементами творчості — малювання. ліплення, аплікація за сюжетом казки; запропонуйте дітям зобразити персонажів та виготовити елементи костюмів для них тощо.

•  Підготуйте разом з дітьми необхідні декорації, атрибути, афіші, запрошення тощо.

•  Проведіть «акторське тренування» — вправи на розвиток уваги та уяви, засобів образної та емоційної виразності, на будування ритмічних малюнків «як співає зозуля?», «цвірінькає горобець?», «стрибає заєць?», «підкрадається лисичка?». Корисно розв’язати творчі завдання: «Перетвори звичайні речі на щось незвичне», «Придумай якомога більше замінників одному предмету» тощо. Підготовчі вправи для формування образної виразності мають неабияке значення. Виконуючи їх, діти вчаться відтворювати емоційний стан за допомогою жестів, добирати різні пози відповідно до настрою та характеру героя, визначати настрій за схематичними малюнками, виразом обличчя ровесників чи дорослого, виконувати пантомімічні сценки, виражати різні душевні стани за допомогою інтонації.

•  Відпрацюйте з дітьми мізансцени. Цю роботу доцільно проводити підгрупами, залучаючи лише тих дітей, які задіяні у мізансцені.

•  Проведіть генеральну репетицію на сцені в костюмах із музичним супроводом, декораціями та атрибутами.

•  Організуйте виступ дітей перед публікою.

за матеріалами журналу

                        «Вихователь- МЕТОДИСТ

ДОШКІЛЬНОГО закладу»

запитання по змісту наказу МОН №446 щодо гранично допустимого навантаження на дитину у ДНЗ | Портал освітян України «ПЕДРАДА»

запитання по змісту наказу МОН №446 щодо гранично допустимого навантаження на дитину у ДНЗ | Портал освітян України «ПЕДРАДА»

Як підготувати себе та дитину до свята: 7 порад для батьків

·         Поміркуйте: чому для вас так важливо, аби дитина виступила? Ви прагнете, щоб вона отримала задоволення від участі у святковому заході, чи вами керує батьківське самолюбство?

·         Замисліться: чи зобов’язана ваша дитина вчити вірші, зображати метелика або танцювати навколо ялинки? Змушуючи дитину робити те, що їй не до вподоби, ви навряд чи допоможете їй стати більш упевненою в собі.

·         Не залякуйте дитину, намагаючись змусити її вивчити напам’ять вірш чи пісеньку. Свято не має перетворюватися на засіб маніпуляції, а подарунок — на засіб педагогічного впливу.

·         Сприймайте підготовку до свята простіше. Не загострюйте ситуацію, не набридайте дитині повчаннями та домашніми репетиціями. Натомість спробуйте перетворити нудне заучування на захопливу гру.

·         Пам’ятайте: не всі діти створені для сцени. Дитину слід вчити виступати, але зробити це за кілька днів до свята — неможливо.

·         Намагайтеся знайти час, аби відвідати святковий ранок. Адже маленькі діти виступають не перед аудиторією, а насамперед перед своїми батьками.

·         Дозвольте дитині бути самою собою. Інколи для дитини найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці до кінця святкування. Тож не варто примушувати її веселитися разом з усіма.

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/236-qqq-16-m10-27-10-2016-abi-svyato-v-ditsadku-bulo-svyatom-yak-uberegti-ditinu-vd-rozcharuvan

Аби свято в дитсадку було святом: як уберегти дитину від розчарувань (поради педагогам)

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/236-qqq-16-m10-27-10-2016-abi-svyato-v-ditsadku-bulo-svyatom-yak-uberegti-ditinu-vd-rozcharuvan

Визначальним чинником вдалого виступу дітей на святковому заході є їхній настрій, а також упевненість, що все буде гаразд, адже інакше й бути не може. Існує чимало способів налаштувати дітей на позитивне сприймання подій.

Фізичне розслаблення

Безпосередньо перед виступом допоможіть дітям розслабитися, заспокоїтися. Зокрема, разом із ними можна:

·         виконати кілька повільних вправ на дихання

·         полежати на килимках із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу

·         послухати заспокійливу музику.

Рухливі вправи ефективні, щоб зняти м’язове напруження, розвіяти негативні емоції (скутість, страх і хвилювання), що можуть виникнути у дитини. Тож запропонуйте трішки побігати, пострибати або ж зробити гімнастику під улюблену жваву музику.

Ментальне розвантаження

Інколи репетиції святкового заходу проводять в одному приміщенні дитсадка, а саме свято — в іншому, наприклад, у музичній залі. У такому разі доцільно ознайомити дітей із приміщенням, де вони виступатимуть. Інакше під час виступу, потрапивши у змінену обстановку, малеча може розгубитися.

Приміщення, в якому проводять дитяче свято, зазвичай напередодні прикрашають. Тому за кілька годин до виступу ознайомте дітей з оформленим приміщенням, запропонуйте походити там, уважно все роздивитися — нехай звикнуть до нових декорацій.

Кожному маленькому актору варто показати місце, де він стоятиме, розказуючи віршик або співаючи пісеньку, гратиме роль казкового персонажа, танцюватиме тощо.

Також ураховуйте, що поява гостей (глядачів) під час святкового заходу може стати для дітей неабиякою несподіванкою, спричинити додаткове хвилювання, відволікти тощо. Тому заздалегідь підготуйте їх до цього.

Так, ознайомлюючи дітей із приміщенням, де відбуватиметься свято, обов’язково зверніть їхню увагу на ту частину, де сидітимуть глядачі. У такій ситуації можна скористатися методом казкотерапії. Наприклад, вигадайте історію, в якій глядачі — мешканці чарівної країни, що завітали у гості до учасників свята, а місце, де вони розташувалися, — казкова галявина. Завдяки такій грі дітям буде легше подолати сором’язливість, страх і хвилювання перед публікою під час виступу.

Якщо маленьким артистам ще не виповнилося чотирьох років, доцільно запланувати етап знайомства з глядачами під час свята. Маленькі діти все одно роздивлятимуться присутніх, і попереднє налаштування навряд чи допоможе в такому разі. Тож обіграйте цей момент.

«Діти, погляньте, скільки сьогодні в нас гостей! Привітаємося з ними, поплескаємо в долоні (помахаємо ручкою, усміхнемося тощо). Вони завітали до нас на свято. А ще вони просять нас навчити їх співати пісеньку (закликати Діда Мороза, привітатися з білочками тощо). Вони всі такі дорослі, а не вміють цього (забули, як це робити)».

Такий варіант знайомства змінює сприйняття дитиною ситуації, створює її «вивищення» — малюк не просто декламує вірш глядачам, а навчає їх цього. Ситуація неначе залишається такою самою, однак статус її учасників докорінно інакший: головною є дитина. Вона навчає присутніх, отож вони мають дивитися на неї. Це стає її вимогою. Інколи таке налаштування потрібне навіть старшим дошкільникам.

Як зарадити страхам

Під час і після святкового заходу у батьків особлива роль. Вони мають демонструвати дитині своє позитивне ставлення, схвалення, упевненість, підтримку, а також допомогти їй подолати страхи.

Страх аудиторії

Чи не всі діти напередодні виступу відчувають сильні переживання через те, що їм доведеться читати вірші, танцювати або співати перед глядачами. Інколи навіть перспектива цього їх так лякає, що вони категорично відмовляються вчити бодай кілька рядочків вірша чи пісеньки.

А буває й навпаки: дитина залюбки вивчила вірш, однак у найвідповідальнішу мить не може промовити ані слова. Усе забула чи не змогла подолати страх? Чому так відбувається? Дитина розгубилася в присутності великої кількості дорослих незнайомих.

Адже одна річ — вивчити вірш і прочитати його вдома перед мамою, татом і бабусею, а інша — на сцені перед глядачами. Особливо, якщо раніше вона ніколи не виступала на святкових заходах.

Під час виступу батьки мають демонструвати свою підтримку, а після — неодмінно похвалити дитину — незалежно від того, як вона проявила себе, — вдало чи не дуже. Повірте, наступного разу вона почуватиметься впевненіше.

Страх помилки

Подекуди напередодні та й під час виступу дитину опановує страх зробити помилку. Вона боїться забути вірш або пісеньку, сказати чи зробити щось не так, не виправдати очікувань дорослих.

Перший вихід дитини на сцену не завжди виправдовує очікування батьків. Та чи слід вважати це серйозною проблемою? Чи варто плекати надії, що дитина обов’язково стане майстерним оратором у майбутньому?

Здебільшого саме батьки — свідомо чи несвідомо — формують у дитини страх помилки. Дитину огортає страх, що її покарають або лаятимуть, якщо вона зробить на сцені щось не так. Це затьмарює її святковий настрій.

Навіть якщо під тиском батьків дитині вдасться зазубрити вірш, на сцені може статися конфуз — дитина завмре і від хвилювання не промовить ані слова. Тож батьки мають ретельно обміркувати свою поведінку.

У дитсадку розпочали підготовку до свята: розподілили ролі між дітьми, роздали їм слова. Марійка також отримала роль, та через кілька днів захворіла.

Дівчинка вивчила свої слова, тож коли одужала, дорослі вирішили, що вона все-таки виступатиме.

Напередодні свята Марійка опинилася в центрі уваги дорослих. Із нею окремо проводили репетиції, показували, звідки вона має вийти, де стати. Надмірна увага до дитини призвела до того, що за день до свята дівчинка заявила мамі, що до дитсадка не піде і виступати не буде.

Мама таки вмовила дочку вдягти святкову сукню і бути хоча б присутньою на святі. Однак переконати її виступити так і не вдалося.

Перед святом мама повідомила вихователям, що обидва вірші, які Марійка мала б прочитати на святі, продекламує сама. Тож свято проходило по-особливому. Марійка від початку заходу сиділа на руках у мами. А коли настав час Марійці читати вірш, мама з донькою на руках вийшла на середину зали і зробила це замість неї. Глядачі з розумінням поставилися до цього. А після свята мама подякувала педагогам, що вони підтримали її рішення .

Якщо дитина рішуче відмовляться виходити на сцену, не варто в будь-який спосіб намагатися змусити її. Насамперед з’ясуйте, чому в неї виник спротив, через що вона непокоїться. Можливо, через репетиції свята, які, на жаль, часто нагадують радше дресирування, аніж радісну підготовку…

Якщо мета батьків — виховати дитину, яка не боїться виступати на сцені, то заохочуйте її до спілкування.

Розмови з дітьми та дорослими, виступи під час сімейних посиденьок, у компанії друзів чи перед бабусями — усе це сприятиме подоланню дитиною страху публічного виступу. Звісно, про жоден примус не може йти мова. 

За матеріалами

 Інни ЛИТВИН, практичного психолога 

дошкільного навчального закладу № 613,

Київ, Катерини НІКУЛЯК, психолога-консультанта, Київ

Заняття з використанням квадрата Воскобовича

Аби свято в дитсадку було святом: як уберегти дитину від розчарувань (поради батькам)

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/236-qqq-16-m10-27-10-2016-abi-svyato-v-ditsadku-bulo-svyatom-yak-uberegti-ditinu-vd-rozcharuvan


І педагоги дошкільного закладу, і батьки мають докласти всіх зусиль, аби очікуване свято було справді радісною подією для дитини. З’ясуймо, як дорослі можуть допомогти дитині впоратися зі страхами та іншими негативними емоціями перед виступом Піднесений настрій, позитивні емоції — на жаль, не єдині супутники підготовки та проведення святкового заходу в дитсадку. Як напередодні, так і під час свята діти бувають напруженими, розгубленими, надто збудженими, а то й добряче наляканими. Уберегти дитину від стресових переживань, правильно налаштувати її на майбутній виступ, вселити віру у власні сили — посильне завдання для дорослих. Педагоги й батьки мають подбати, щоби свято в дитсадку було справді дитячим. І ось як...

Як можуть допомогти батьки 
Дитина завжди потребує підтримки батьків. А напередодні виступу — тим більше. Тож прагнучи допомогти, насамперед варто створити позитивний образ майбутнього виступу.

Авансування 

Звертаючись до прийому авансування, моделюйте, вербалізуючи, образ вдалого виступу дитини на святі. «Я впевнена, що коли Марина Петрівна запросить Ведмедика на сцену, ти підведешся і з високо піднятою головою вийдеш на середину зали». 

У такий спосіб дорослий не повчає «як треба», не наголошує «як не треба», а передбачає «як буде», підкреслює свою впевненість в успіхові дитини. Упевненість дитини — це «я це знаю». 

Хлопчик, який гратиме роль Ведмедика, уже знає: 

КОЛИ — коли Марина Петрівна запросить 

ЩО — підведеться і вийде 

ЯК — і з високо піднятою головою 

КУДИ — на середину зали. 

Найліпше ці репліки промовляти мимохідь, немов між іншим, коли дитина зайнята чимось своїм. «Уявляю, як ти гарчатимеш, показуючи Ведмедика. Усі одразу збагнуть, що його варто остерігатися. А тоді ти голосно прочитаєш вірш. А про те, що після цього треба вклонитися, ти вже знаєш. Насамкінець повільно повернешся до свого місця і сядеш на стільчик». 

Так дорослий вербалізує процес виступу, створюючи його образ, розкладаючи на частини. 

Cпершу

 ЩО — продемонструвати, як гарчить ведмедик 

ЯК — так, аби всі зрозуміли, що його варто остерігатися. 

Далі 

ЩО — прочитати вірш 

ЯК — голосно. 

Опісля 

ЩО — вклонитися. 

Відтак дорослий зміщує акцент із проблемного для дитини етапу — поклону після виступу. Для цього нівелює його звичне значення — акцент, що може затьмарити весь виступ. Відповідно, дорослий виражає впевненість, що буде так, як треба. 

Абсолютну впевненість! 

Насамкінець 

ЩО — підійти 

КУДИ — до свого місця 

ЯК — повільно

 ЩО — сісти на стільчик. 

Зауважте! 

Налаштовуючи дітей на успішний виступ, у жодному разі не слід згадувати про особистий негативний досвід участі у святковому заході, бодай жартома. Це може звести нанівець усі докладені раніше зусилля, спричинити виникнення в дітей тривожності та почуття страху. Зміщення акцентів Ефективним психологічним прийомом, що дає змогу відволікти та розслабити дитину напередодні виступу, є також бесіда. Її доцільно присвятити тому, що відбудеться після знакової події. Приміром, обговоріть із дитиною, як після свята ви прогуляєтеся разом у парку, покатаєтеся на атракціонах, запустите повітряного змія, пограєтеся в сніжки — про будь-що, чого дитина нетерпляче очікуватиме. Приємна розмова дасть змогу змістити акценти, переключити увагу дитини з тривожних моментів (страх перед виступом) на радісні. Завдяки цьому вона починає концентруватися не на тому, чого найбільше боїться, а на очікуванні приємного.

За матеріалами 

Інни ЛИТВИН, практичного психолога дошкільного навчального закладу № 613, Київ, Катерини НІКУЛЯК, психолога-консультанта, Київ