Практичні дії дітей з конкретними
множинами: вилучення з множини окремих елементів, створення множин
(сукупностей) із окремих елементів, безпосереднє встановлення
взаємно-однозначної відповідності між двома множинами сприяють формуванню у
дітей первинних уявлень про число.
Спочатку діти засвоюють число «один». У
деяких ситуаціях вони виділяють один і багато предметів, в інших —
встановлюють, що одна множина предметів більша (менша) від іншої на один,
вчаться знаходити рівність між двома множинами збільшенням або зменшенням
сукупності на один елемент. Отже, уявлення про число один формується одночасно
з уявленням про множину.
У групі четвертого року життя вихователь
формує в дітей уявлення про утворення чисел «два» і «три» та вчить дітей
розпізнавати множини з кількістю елементів у межах трьох.
Обов’язковою умовою ознайомлення дітей з
утворенням чисел є порівнювання двох множин. Вихователь звертає увагу дітей на
«галявинку», де росте ялинка. «Скільки ялинок?» — «Одна». «Під ялинку прибіг
зайчик. Скільки зайчиків?» — «Один». «Що можна сказати про кількість ялинок і
зайчиків?»— «їх порівну, по одному».— «Але ось прибіг під ялинку ще один
зайчик. Тепер їх стало два». Вихователь лічить: «Один, два. Всього два зайчики».
Потім повторюють діти: «Один, два; всього два зайчики». — «Як вийшло два
зайчики?» — «Був один, прибіг ще один і стало два зайчики». — «Погляньте і скажіть:
чого більше— ялиночок чи зайчиків?. А тепер скажіть, чого менше?»
Підсумовуючи порівняння, вихователь
підкреслює: «Зайчиків більше — їх два, ялинок менше — вона одна. Два більше,
ніж один». На першому етапі такі узагальнення робить лише сам вихователь. Дітям
поки що важко це і недоступно. Проте для формування уявлень про утворення чисел
така підготовка необхідна, Визначивши кількість елементів у множині, вихователь
пропонує встановити рівність між ними. Діти використовують прямий (збільшенням
меншої кількості елементів множини) і зворотний прийом порівняння множин
(зменшенням). «Один зайчик погрався, погрався і побіг, — каже вихователь. —
Скільки зайчиків залишилось?» — «Залишився один зайчик». «Що тепер можна
сказати про кількість ялинок і зайчиків?» — «їх порівну, по одному».
Далі вихователь ознайомлює дітей з
утворенням числа три. Тепер початковою множиною може бути множина, яка
складається з двох предметів.
На одному із занять вихователь пропонує
дітям допомогти ляльці Марійці накрити стіл для гостей «Спочатку Марійка
поставила на стіл два блюдця. Хто хоче допомогти Марійці? Скільки ти поставив
блюдець?» — «Два блюдця». «Тепер треба поставити стільки ж чашок. Скільки треба
поставити чашок?» — «Дві» - «Правильно,
дві чашки»,— уточнює вихователь. «Піди, Олю, постав. Полічи». — «Одна, дві.
Всього дві чашки».
«А
що можна сказати про кількість блюдець і чашок?» — «їх порівну, їх по два». Марійка
згадала, що подруг прийде більше і поставила на стіл ще одне блюдце. Тепер
блюдець стало три. Полічимо їх разом: «Одне, два, три. Всього три».
Далі діти порівнюють множини з двома і
трьома елементами, встановлюють між ними рівність: чашок і блюдець порівну, їх
по два (їх по три). Спочатку вихователь лічить сам, а діти тільки називають
число, потім обидві операції об’єднують.
Вихователь звертає увагу, що лічити
предмети можна як зліва направо, так і навпаки. Діти четвертого року життя,
перелічуючи предмети, беруть їх у руки і пере-ставляють на певну відстань, при
цьому голосно називають числівники по порядку.
У цей період найскладнішим для дітей є
оволодіння підсумковою лічбою (скільки всього?). Інколи дитина помиляється або
поспішає назвати наступне число, а рухи руки відстають від лічби, або навпаки —
одним числом позначає відразу два предмети.
У процесі формування числових .уявлень
великого значення набуває словникова робота. Діти вчаться погоджувати
числівники з іменниками в роді, числі та відмінку. Вихователь звертає увагу на
те, що по різному називаємо числа залежно від того, що лічимо. Наприклад, одна
лялька, але один м’яч; дві мотрійки, але двоє яблук тощо. Особливу увагу слід
приділити тому, щоб діти правильно називали числівник — «один», а не замінювали
його словом «раз».
Для того щоб діти усвідомили значення
(особливість) останнього числівника під час лічби, вихователь учить дітей,
закінчуючи її, робити обвідний рух рукою: «всього дві ялинки або всього три
мотрійки».
Після того як діти оволодіють лічбою предметів
у межах трьох, можна їм запропонувати лічити звуки, рухи, порівнювати множини
предметів та звуків за ознакою числа «Постав стільки мотрійок, скільки разів я
плесну в долоні. Скільки ти поставив мотрійок?» Такі вправи сприяють встановленню
міжаналізаторних зв’язків і формують у дітей вміння порівнювати множини за
кількістю як основною ознакою.
Оволодіння лічбою за допомогою слів-числівників здійснюється поступово і продовжується у наступних вікових групах.
Джерело
: К. Й. Щербакова. Методика навчання
математики дітей дошкільного віку
Немає коментарів:
Дописати коментар