У 4 роки дітей вчать розрізняти
просторові напрями від спостерігача (від себе): вперед (попереду), назад (позаду);
розрізняти праву і ліву руки; користуватись позначенням просторових напрямів.
Особливістю формування просторових
орієнтувань у молодшій групі є опора на чуттєву основу, нагромадження
практичного досвіду. У навчанні широко застосовуються пояснення, вказівки, вправляння,
ігри-заняття, дидактичні та рухливі ігри. Ознайомлення з взаємно-зворотними
напрямами відбувається попарно: згори — донизу; зліва — направо тощо.
Дедалі більшого значення у дій групі
набуває поєднання рухових дій з словом.
Внаслідок багаторазових сприймань тих
самих просторових відношень стає можливим відокремлення просторових
властивостей від самих предметів. Під впливом навчання у дітей формується
здатність сприймати групу предметів у взаємозв’язках їх різних сторін.
Необхідною умовою більш успішного
визначення просторового розташування предметів є спільність об’єктів відносно
один одного.
У процесі ознайомлення дітей молодшої
групи з просторовим розташуванням предметів застосовуються ігри- заняття типу
«Хованки» з іграшками, прапорцями та іншими предметами. Так; у грі-занятті «Де
ведмедик шукав свого м’яча?» місце дії обмежене груповою кімнатою. Основна мета
гри полягає в тому, щоб привернути увагу дітей до різних варіантів просторових
відношень між предметами, активізувати у їхній мові використання прийменників;
під, на, за, з, біля. Під час заняття вихователь проводить бесіду з дітьми,
звертається до них із запитаннями: «Що робить ведмедик? Де він спить? Що він
зараз робить? Де він сидить? Куди пішов ведмедик? Де він шукає м’яча»?
Вихователь уточнює відповіді дітей,
вчить їх змінювати відмінкові закінчення іменників при вживанні різних
прийменників.
Після того як м’яч знайдено, педагог
пропонує дітям пригадати і самостійно розповісти, де ж ведмедик шукав м’яча.
Виправдовує себе і прийом встановлення
зв’язку між чуттєвим та логічним у навчанні дітей просторовій орієнтації.
Наприклад, дитині пропонується поставити іграшки так, щоб їх розміщення
нагадувало якусь життєву ситуацію: ніби ляльки йдуть на музичне заняття
(розмістити їх одна за одною); або вони зустрілися і розмовляють (розмістити
навпроти) або посварились і відвернулися одна від одної (розмістити спиною одну
до одної); або вони граються в «Кота — мишки» (розмістити по колу) і т. д.
Під час подібних ігор та вправ діти
ознайомлюються з різноманітними варіантами просторових відношень, підводяться
до елементарних узагальнень.
Особливо велика увага приділяється
формуванню уявлень дітей про дії правої та лівої руки . Вихователь з’ясовує з
дітьми характер дії для кожної руки: у правій руді тримають ложку, а в лівій —
хліб, у правій — пензля, а лівою допомагають притримувати папір. На заняттях з
математики вихователь учить дітей брати роздавальний матеріал тільки правою
рукою, розташовувати його зліва направо. До того, як діти почнуть виконання
завдання, педагог просить їх показати ліву, а потім праву руку; притримуючи
лівою рукою кінець картки, правою провести зліва направо (як слід розкладати
кружечки) .
Часто наприкінці заняття з математики
дітям пропонують вправи типу: візьми прапорець у праву руку, підніми його
догори, опусти донизу, простягни вперед, покажи назад; тупни правою, а потім
лівою ногою; лівою рукою доторкнись до лівого вуха, правою — до правого і т.
ін.
Майже на кожному занятті з математики
діти працюють з картками. Якість цієї роботи багато в чому пов’язана з умінням
орієнтуватись на площині (у двовимірному просторі).
Протягом року діти виконують різноманітні
вправи, пов’язані з орієнтуванням: наприклад, на-верхній смужці картки
розмістити кружечки, на нижній квадратики. З верхньої смужки забрати один
кружечок І помістити його на нижню. Після таких дій діти пояснюють, що вгорі
кружечків більше, ніж внизу.
Уточненню і закріпленню просторових
орієнтувань сприяють фізкультурні і музичні заняття, де в процесі активного
руху діти визначають напрям, вчаться змінювати його відповідно до сигналу або
інструкції вихователя.
На заняттях з малювання педагог називає
напрям руху руки: згори донизу, зліва направо тощо.
Під час сніданку, обіду, виконання
режимних моментів вихователь акцентує увагу дітей на таке: «На яку ногу взуваєш
черевика? Якою рукою зручніше застібнути гудзика? У якій руці тримаєш чашку, а
в якій — булочку?» і Поступово діти оволодівають не лише орієнтуванням у просторі,
а й «просторовою» термінологією (активізується словник дітей). Проте для цього
необхідно, щоб вихователь ретельно стежив за своєю мовою і мовою дітей, вчасно
виправляв неточності. Таким чином, 4-річні діти переходять від безпосереднього
сприйняття і дійового відтворення просторових відношень до осмислення їх
логіки.
Джерело
: К. Й. Щербакова. Методика навчання
математики дітей дошкільного віку
Немає коментарів:
Дописати коментар