Навчайте звуковому аналізу слів легко та цікаво

 

                Підготовча  робота  до  оволодіння  звуковим  аналізом слова  проводиться  на  четвертому-п’ятому  році  життя.

Діти  середнього дошкільного віку повинні  чути  звуки  на  початку,  в  середині  і  кінці  слова,  проте  виділяють  лише  перший  звук. Устаршій  групі   розпочинається навчання  дітей  по вмінню  проводити  звуковий  аналіз  слів. Діти  повинні  навчитися  встановлювати  послідовність  всіх звуків у словах, давати характеристику звуків  (голосний,  твердий і  м’який  приголосний).  Звуковий  аналіз  є  своєрідною основою ознайомлення  зі  складом,  реченням,  наголосом.

Наочність

 Спочатку  аналізуються  слова,  що  складаються  з  двох голосних  звуків  (ау/,  уа), а  потім — з  трьох,  чотирьох  звуків.  Оволодіння  аналізом  звукової  структури  слів  пов’язано  із  значним  розумовим  напруженням,  потребує  опори  на  наочність,  на  використання  доступних  дітям  ігрових  прийомів  навчання.  Проводити  звуковий  аналіз допомагають  картинки-схеми.  Картинка  допомагає  тримати  в  пам’яті  слово-назву,  а  схема — визначити  кількість  звуків  у  ньому. За  допомогою  указки  дитина  послідовно  промовляє  і  відшукує  потрібний  звук  на  схемі. Коли діти вже навчились робити звуковий аналіз на схемі з картинкою, вихователь  замінює матеріал на схеми без картинок,  залишає  лише  схеми  та  фішки,  а  потім  поступово  змінюються  і  самі схеми,  діти  викладають  фішками  слово  на  столі.

Послідовність

Робота  по  навчанню звукового аналізу слів має таку послідовність:  розглядання-картинки  і  називання  її;  повільне  промовляння  слова-назви  вихователем  з  інтонаційним  виділенням  кожного  звука;  аналогічна  вимова слова  дітьми;  фіксація  уваги  на  тому,  що  слово  складається  зі  звуків;  розглядання  схеми  звукового  аналізу  слова;  позначення  звуків  фішками  (спочатку  вихователь  виконує це на дошці, діти — у  себе на столах). Починаючи  приблизно  з  третього  заняття  можна  пропонувати  дітям  завдання чи вправи  на  співставлення  звукового складу  проаналізованих  слів  (знаходження  однакових  і різних  звуків). Запропонуйте вправи:  «Промов  другий (перший, третій) звук у слові»;  «Пригадай  слово,  що  починаються  з  другого  (третього)  звука  даного  слова».  Важливо  показати  дітям,  що  всі  звуки  в  словах  розташовані  і  промовляються  в  певній  послідовності, якщо  її  змінити,  то зміниться  або  зникне значення  слова (рис — сир).  Діти  повинні  зрозуміти  і  словорозрізнювальну  функцію  звуків  (син — сон,  сніп — сніг).

Дидактичні ігри та вправи

Успіх навчанню грамоти вам забезпечений, якщо ви поряд з навчанням звукового аналізу слів будете використовувати дидактичні ігри і вправи. Ось деякі з них.

«Впіймай звук»

Педагог називає ряд слів. Якщо дитина чує потрібний звук, то плескає у долоні. Слова добираються так, щоб звук був у різних позиціях.

«Де звук?»

Називаються слова. Діти визначають місце заданого звука у слові (початок, середина, кінець).

«Який звук протягую?»

І-і-і-і-і-ра, о-о-о-о-сінь, А-а-а-а-ня. (Всіголосні букви, крім «и»).

 

«Скільки звуків - стільки пальчиків»

Діти закривають очі. Педагог називає звуки, а діти показують їх кількість на пальчиках. [ О] [Б ] – 2 звуки;   [А ] [О] [И ] [І] – 4 звуки.

 

 

«Вередливий звук»

Ігрова ситуація: «Жив собі, був собі звук (наприклад, [к]) у словах, завередував і втік. Потрібно звук впіймати і поставити на місце»

Вихователь:  -іт;  дитина:  кіт;

Вихователь:  -аштан, дитина: -каштан;

Вихователь: -тільчик, дитина -стільчик.

«Червоне-біле»

Діти отримують кружечки-червоні і білі, уважно слухають слова. Якщо у слові є потрібний звук (вказаний вихователем) - піднімають червоний кружечок, якщо немає - білий.

«Відгадай слово» (підійде для під групової роботи)

Демонструються картинки. Діти називають і визначають перший звук і утворюють слово з цих звуків: дерево, індик, мак, автобус - Діма;

сом, екскаваатор, лампа, Оля - село.

 

«Який звук спільний?»

Педагог називає слова, а діти визначають спільний звук.

- зима, зошит,  казан, береза, зозуля [з].

 

«Намисто»

Визначення початкового та кінцевого звука у слові: мама - апельсин - ножиці - Іра - автобус - син ...

«Уважним будь»

Педагог проказує вірш, скоромовку, чистомовку, а діти визначають який звук найчастіше зустрічається.

 

«Скажи як я»

Слова з певним звуком вимовляються пошепки, тихо, голосно, швидко, повільно. Діти повторюють.

Успіхів вам. Нехай у ваших вихованців не буде труднощів із звуковим аналізом слів!

Прості арифметичні задачі у старшій групі: з чого розпочати

           Діти старшого дошкільного віку от-от стануть першокласниками, а отже підготовка до письма, розвязуваня нескладних математичних задач є дуже важливим чинником у підготовці дитини до школи. Багато хто з старших дошкільників і навіть молодші школярі відчувають значні труднощі саме у розв’язанні арифметичних задач.

Але все ж таки арифметичні задачі у старшій групі дитячого садка і у першому класі мають велику відмінність.

Багато хто з старших дошкільників і навіть молодші школярі відчувають значні труднощі саме у розв’язанні арифметичних задач.

У навчанні ров’язування арифметичних задач умовно можна виділити два взаємопов’язаних етапи: ознайомлення із структурою задачі, способами розв’язання її і навчання прийомів обчислення. При цьому діти значною мірою усвідомлюють зміст арифметичної задачі, вчаться формулювати арифметичну дію, аргументувати вибір дії, оволодівають прийомами додавання і віднімання.

 

Спостереження за діяльністю дітей на заняттях з математики показують причини труднощі у значної частини дітей до засвоєння математичних знань у школі. Очевидно, основна причина полягає в тих особливостях, що відрізняють обчислювальну діяльність від лічильної. Під час лічби дитина має справу з конкретними множинами (предметів, звуків, рухів). Вона бачить, чує, відчуває ці множини, має змогу практично діяти з ними (накладати, прикладати, безпосередньо порівнювати). Що ж до обчислювальної діяльності, то вона пов’язана з числами. А числа — це абстрактні поняття. Обчислювальна діяльність ґрунтується на різних арифметичних діях, які також є узагальненими, абстрагованими операціями з множинами.

Засвоєння найпростішої арифметичної задачі потребує аналізу її змісту, виділення числових даних, розуміння відношень між ними і, звичайно, самих дій, які має виконати дитина.

 

Навчання дошкільників розв’язання арифметичних задач підводить їх до розуміння змісту арифметичних дій (добавили—додали, відібрали — відняли). А це також можливо на певному рівні розвитку аналітико- синтетичної діяльності дитини. Для того щоб діти засвоїли елементарні прийоми обчислювальної діяльності необхідна попередня робота, спрямована на оволодіння знаннями про відношення між суміжними числами натурального ряду, про склад чисел першого десятка, лічбу групами тощо.

 

Навчання обчислювальної діяльності починається в другу половину навчального року і повторюється час від часу до кінця навчального року.

Починати ознайомлення із структурою арифметичної задачі потрібно на основі задач-драматизацій.

На одному із занять вихователь запрошує до себе одну дитину і пропонує виконати дитині такі дії: поставити на стіл два автомобілі, а ляльок — на одну більше (зайчики/ведмедики; квіточки/метелики). Дитина виконує завдання, тобто ставить на стіл 2 машини і 3 ляльки. На запитання педагога, чому поставлено 3 ляльки, дитина відповідає правильно: бо треба було поставити ляльок на одну більше, ніж машин, а число, яке більше двох на одиницю -  три.

Після цього вихователь говорить, що про дії дитини можна скласти «оповідання» або задачу: «Сашко поставив на стіл 2 машини, а ляльок — на 1 більше. Скільки ляльок поставив Сашко?». У задачах-драматизаціях найбільш наочно розкривається їхній зміст, діти розуміють, що в задачі завжди відбивається конкретне життя людей. Після кількох таких вправ вихователь дає визначення задачі — це маленьке оповідання, в якому є числа, їх не менш, ніж два, у кінці такого оповідання ставиться запитання, яке потребує визначити кількість. Запитання; починається словами «скільки?» або «на скільки?».

 

Отже, в структурі арифметичної задачі дитина за допомогою вихователя поки що виділяє тільки дві частини: умову і запитання.

Перший етап у роботі полягає у розв’язуванні і складанні задач на відношення більше /менше на одиницю. З цим типом задач дітей ознайомлюють насамперед тому, що він е найпростішим і найбільш зрозумілим для дітей.

На наступних (третє-четверте) заняттях по розв'язуванні задач поряд із задачами- драматизаціями можна пропонувати дітям розв’язувати усні (текстові) задачі. Особливо корисне вправляння дітей у самостійному складанні ними аналогічних задач. При цьому вихователь повинен пам’ятати, що основне полягає у знаходженні не так відповіді (називанні числа), як шляху до неї. Так, наприклад, діти розв’язують задачу: «На ділянці дитячого садка діти спочатку посадили 4 дерева, а на другий — на 1 дерево більше. Скільки дерев посадили діти на другий день?» Педагог повинен навчити дитину мислити під час розв’язування задачі. Тому він запитує дітей: «Про що йдеться в задачі?» «Про те, що діти посадили на ділянці дитячого садка дерева». «Скільки дерев посадили діти в перший день?» «Чотири». «А чи знаємо ми, скільки дерев посадили діти на другий день?» «Ні. Про це треба дізнатися». «Що в задачі є про дерева, які посадили діти на другий день?» «У задачі сказано, що на другий день вони посадили на 1 дерево більше». «Як можна дізнатися, скільки дерев вони посадили на другий день?».

У групі дітей шостого року життя вихователь пропонує тільки задачі, в яких запитання немовби підказує, яку дію треба виконати: прилетіла ще одна пташка — треба додати; відлетів метелик — треба відняти.

Більш важчим типом задач є задачі без слів по типу «прилетіла чи приїхала» чи «полетіла чи з'їли», які чітко вказують на подальшу дію. На пізніших заняттях можна пропонувати дітям задачі типу: «На прогулянку діти взяли 4 великі м’ячі і 1 маленький. Скільки всього діти на прогулянку взяли м’ячів?».

На наступному етапі вихователь учить дітей розуміти структуру задачі детальніше. Під час аналізу діти повинні придумати запитання до умови задачі. Дітям пропонують задачу без запитання. Наприклад: «На прогулянку діти взяли 4 великі м’ячі і 1 маленький». «Що це таке? Чи можна це назвати задачею?» — звертається вихователь до дітей. «Ні, це тільки умова задачі», — відповідають діти. «А тепер поставте самі запитання до задачі».

 

Такі особливості точно допоможуть дітям в подальшому зрозуміти математику краще та з легкістю розв'язувати арифметичні задачі.

Як сконцентруватися на роботі під час війни (пам'ятка)

 

До початку війни ми всі були сильними та працездатними, але зараз наша психі­ка переживає травматичну подію. Працювати стало складно, адже весь час ми від­волікаємося на повідомлення про ще одні переговори, обстріли, гуманітарні коридори тощо.      П'ять порад, які допоможуть сконцентруватися на роботі та вбе­регти власні ресурси. Визначте мету — для чого ви працюєте. Наприклад, щоб зберегти дохід для своєї родини, щоб бути корисним суспільству, щоб підтримати економіку, щоб не сидіти без діла тощо. Мета може бути будь-якою. Головне, щоб вона була значущою саме для вас. Ставте перед собою невеликі завдання на короткий строк, наприклад на на­ступну годину чи дві. Обов'язково відмічайте для себе, що ви впоралися. Для вашої психіки це буде сигналом, що ви живі та готові діяти далі. За можливості облаштуйте робоче місце. Визначте, що саме цей стіл і стілець ви будете використовувати для роботи. Намагайтеся підтримувати лад у речах і справах. Якщо на робочому столі розміщено лише те, що потрібно в цей мо­мент, у вас більше шансів зосередитися на справі. Поміркуйте, що в мирний час допомагало вам проживати складні та кризо­ві моменти. Для прикладу, це може бути телефонна розмова з близькими, ди­хальні вправи, сльози, спорт, малювання, смачна їжа тощо. Відтак чергуйте ро­бочі завдання з діяльністю, яка допомагає вам здолати стрес. Постійно будьте в контакті із собою та перевіряйте, чи маєте ви достатньо сил, щоб працювати. Якщо є сумнів, ліпше відновіть сили за допомогою інших ви­дів діяльності. Аналізуйте рівень власної працездатності та за потреби відпочи­вайте. Так ви значно знизите вірогідність розвитку в себе посттравматичного стресового розладу. Підготовлено за матеріалами психолога Алли Каун та за матеріалами журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу»

Як правильно та безпечно організувати екскурсію чи пішохідний перехід ( за матеріалами журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу»

 

 *Пам'ятка підготована за матеріалами журналу «Вихователь-методист дошкільного закладу».

Збираємо каштани і жолуді

 

Дітям подобається майструвати що-небудь своїми руками. Збирати природні матеріали для дитячої творчості найкраще восени, коли природа дарує безліч каштанів, жолудів, шишок, опалого листя. Навіть, прості палички можна назбирати, а потім використати для творчості взимку.  Осінні прогулянки в дитячому садку – благодатний час, щоб проводити більше часу на природі, бродити по парку, лісу, просто по вулиці. 

З кожної такої осінньої прогулянки дошкільнятам цікаво повертатися з осінніми сувенірами.

Назбирайте разом з дітками природніх дарів, помилуйтеся ними на вулиці, пограйте ігри з каштанами чи жолудями. Впевнена, що ваша педагогічна фантазія і кмітливість допоможе організувати найцікавішу прогулянку, яку ваші вихованці будуть довго-довго пам'ятати.  По поверненню у групу, розмістіть знайдені осінні даруночки у куточку природи. Вони знадобляться як для ручної праці, так і для лічби, спостережень або ж просто для релаксу (мішечок з каштанами- чудовий антистрес).

Уявіть, що збирати разом з друзями каштани - це так цікаво! Адже кожна справа об'єднує.

 Чудової осені!!

Кілька методичних вимог під час організації занять з аплікації

 

Щоб аплікація у дітей дошкільного віку була успішною, потрібно виконувати ряд методичних рекомендацій.

Обладнання

Розміщення матеріалів на столі повинно бути постійним і зручним для користування. 

- аркуш, на якому дитина буде розміщати готову роботу, розміщується перед дитиною;

- підкладка, на якій намазують заготовки завжди повинна знаходитись зліва від основи аплікації (розміром  підкладки -1/4 аркуша паперу);

- підставка для пензликів та ножиць розміщена справа;

- коробка чи блюдечко з набором фігур повинні бути посередині робочого місця дитини,  навпроти неї.

- ємність з клеєм (в одних джерелах говориться що ємність з клеєм може стояти на столі для двох трьох дітей. В інших джерелах говориться що ємність клеєм має бути  індивідуально для кожної дитини. Вона знаходиться над клейонкою для намазування клею;

- серветка для притискання  та забирання залишків клею справа, під підставкою для пензлика.

Відповідальність за підготовку до аплікації лежить на чергових починаючи з середнього віку.

Методи та прийоми

Щоб навчити дітей правильно аплікувати, вихователька використовує на занятті різні методи прийоми: наочні, словесні та практичні.

До наочних методів відносимо; розгляд натури, розгляд зразка, показ способу зображення. Натурою можуть бути твори декоративного мистецтва — ви­шита сорочка, рушник, керамічні вироби тощо. Добирають для занять такі вироби, які доступні розумін­ню дітей і з яких діти будуть запозичувати повністю візерунок або якусь його частину, а також такі вироби, з якими діти уже знайомі.

На початку заняття діти разом з вихователькою аналізують натуру або зразок, виділяють під час аналізу найбільш суттєві ознаки. Зразок — це зображення (аплікація), виконане вихователькою до заняття з того ж  матеріалу і в тій самій техніці, в якій працюватимуть діти. Він повинен відповідати вимогам доступності і викликати у дітей інтерес.

Демонструючи натуру, вихователька зацікавлює дітей яскравим матері­алом, викликає у них бажання і самим виконати подібні візерунки.

Використовується зразок, як і натура, на початку заняття. Вихователька аналізує з дітьми зразок, виділяє в ньому знайомі елементи і нові, колір, де і як розташовані елементи візерунка. 

-         Якого кольору глечик?

-         Які кольори будемо використовувати для аплікації?

-         На які геометричні фігури схожі фрукти?

-         Які елементи ви бачите на цій скатертині?

-         Де розміщена квітка на тарілці? Де розміщені листочки?

Тут важливі колір, форма, розміщення елементів тощо. Тобто усі-усі дрібнички.

Широко використовується у навчанні дітей аплікувати - пояснення. Пояснюючи, вихователька називає спосіб виконання аплікації, послідовність заповнення форми, підкреслює, чому треба робити так, а не інакше. Напри­клад, при заповненні круга візерунком, що розташований усередині і по краю, вихователька може підкреслити, що спочатку треба розмістити квітку в середині «тарілочки», а потім розмістити візеру­нок по краю, щоб не зачепити раніше наклеєні фігури.

Чим старші діти, тим більше на заняттях доведеться пояснювати і менше показувати спосіб зображення.

Крім пояснення, ефективний словесним прийомом є запитання. Цей прийом впкористовуємо на початку заняття і в кінці. За допомогою запитань вихователька активізує дітей під час аналізу натури або зразків, Правильно поставлені запитання привертають увагу дітей, викликають інтерес, встановлюють зв’язок між досвідом дитини і змістом даного заняття.

Запитаннями вихователька активізує дітей і під час пояснення і показу:

-         Я приклеїла квіткку, а тепер що треба наклеїти?

-         Де я розмістила квітку? Де розміщені листочки?

Після пояснення завдання в середній, старшій групах вихователька закріплює з дітьми послідовність виконання роботи, здійснюючи ще за допомогою запитань: «Що треба вирізати спочатку?»; «Де будете викладати квіти, листочки?» тощо.

Доцільно в кінці занять за допомогою запитань зробити аналіз дитячих робіт.

Вказівка як методичний прийом використовується в усіх вікових групах. Вона може бути різною на різних заняттях. Найчасті­ше цей методичний прийом вихователька використовує тоді, коли помічає, що більшість дітей припускає одну й ту ж помилку і за допомогою вказівки допомагає дітям виправити недолік: «Візеру­нок спочатку треба викласти». «Спочатку наклейте серединки” тощо.

Показ та послідовність

Робота над аплікацією виконується в певній послідовності про яку необхідно завжди пам'ятати і за котрою потрібно слідувати,  як обов'язкові правила. Але є деякі нюанси у кожній віковій групі.

У ясельній групі аплікація схожа просто на гру “Мозаїка”, де важливе тільки викладання готових форм на тлі іншого кольору. 

У групі молодшого віку діти аплікують з готових форм- продовжують вчитись розміщувати правильно готові форми, почергово їх розміщуючи в декоративній аплікації, чи створювати предмет з двох чи більше частин у предметній аплікації. Вони вчаться розрізняти і правильно називати фігури Круг квадрат трикутник та їх кольори, розмір (великий, малий).  А також правильно тримати пензлик, охайно набирати клей на пензлик, зайвий клей вижимати об край посудини, вести пензликом з клеєм тільки за ворсом, осушувати серветкою приклеєні деталі. А особливо важливо: правильно намазувати деталі від середини до країв,  приклеювати їх злегка притискаючи серветкою та забирати зайвий клей. У молодшій групі використовується повний показ. Кожна дія і рух супроводжуються поясненням. 

1. Розгляд зразка. (вихователь справа від мольберта, показує правою рукою, лицем до дітей)

2. Запитання: Чим прикрашений ? якого кольору? які геометричні фігури? де розміщені по центру чи по краях? (вихователь справа від мольберта)

3. Подивіться, як усі деталі лежать на папері. Зараз ми їх наклеїмо. (вихователь переходить на іншу сторону мольберта, впівоберта до дітей).

Спочатку беремо червону квіточку, яка  лежить посередині її потрібно покласти на клейоночку кольоровою стороною вниз ось так пензлик опускаємо чашечку з клеєм зайвий клей віджимаємо вкрай чашечки А тепер намазуємо квіточку від середини до країв щоб кожна пелюсточка і середина були на мащені клеєм. Потім обережно двома руками беремо квіточку за краї і кладемо туди де вона має лежати. А  зараз притиснемо серветкою щоби квіточка міцно приклеїлася.

Показ послідовності вихователем за столом допускається тільки для малої підгрупи дітей. У сі вони мають бути розміщені зліва від вихователя.

Показ може бути повним або частковим. Повний показ застосовується в тих випадках, коли дітям невідомий весь процес зображення: прийоми, послідовність вирізання або викладання і наклеювання візерунка. Внаслідок повного показу на очах у дітей вихователька створює зразок тієї роботи, яку діти будуть виконувати.

А зараз декілька слів про власне вирізання

У групі середнього віку для того щоб вправляти дитину у вирізані з початку потрібно виконувати ігрові завдання вирізати квиточки для гри в театр цирк, чеки для магазину. Тут буде розрізування вузьких смужок одинарним рухом ножиць чик-чик.

Під час вирізання округлих форм ножиці дивляться тільки вперед а рухається тільки заготовка паперу.