Ознайомлення з величиною предметів. Знайомимо з товщиною (старший вік)

Діти шостого року життя повинні вміти виділяти товщину предмета, порівнювати предмети однакові і різ­ні за товщиною (товстіший, тонший, однаковий за товщи­ною); розрізняти предмети за висотою, довжиною, шириною, товщиною; відображати ці зміни у своїй мові; знати, що предмети відрізняються масою: важче, легше; вимірювати різними за величиною мірками відстань (дов­жину, ширину, висоту) і об’єм.

Знайомимо з товщиною

Поняття «товщина» вживається у двох значеннях: перше — коли виділяють переріз округлих предметів (товщина гімнастичної палиці, товщина дерева, олів­ця) і друге — коли поняття «товщина» вживається у значенні «висота» (товщина книжки, зошита). Дітей слід ознайомити з поняттям товщини предмета в обох значеннях. Спочатку дітям показують округлі предмети і учать порівнювати їх за товщиною. Діти порівнюють за товщиною олівці, стовбури дерев, гілки та ін. При цьому спираються на зорове і дотиково-рухове відчуття.

Так, на одному із занять з аплікації чи математики вихователь розвиває у ді­тей уявлення про те, що збільшення одного з розмірів об’єкта при збереженні його об’єму приводить до змен­шення іншого: розкачали стовпчик пластиліну, він став довшим, але тоншим, ніж був.

Під час роботи з роздавальним матеріалом дітям роздають пластилін і дощечку-підкладку. Педагог про­понує їм розділити пластилін на 2 рівні частини і скачати два однакових стовпчики. За порадою вихователя, прикладаючи стовпчики один до одного за довжиною і товщиною, діти добиваються того, що вони стають од­наковими.

Далі вихователь дає завдання: взяти один стовпчик і подумати, що треба зробити, щоб він став довшим. Діти розкочують стовпчик між долонями. «Що сталося із стовпчиком?» — запитує педагог. Якщо діти не мо­жуть відповісти або відповідають неправильно, то треба поставити додаткове запитання: «Чи додавали ви плас­тиліну?» На основі порівняння цього стовпчика з тим, який діти не змінювали, з’ясовують, що він став дов­шим, проте тоншим. «А що треба зробити, щоб стовпчик став товщим?» — запитує вихователь. Діти здавлюють стовпчик з обох боків, поки він не стане товщим і корот­шим, ніж стовпчик-зразок. Дітям пропонують запитання: «Що тепер можна сказати про розміри цього стовп­чика? Чому він став товщим? Чи змінилась його довжина?» З’ясовують, що стовпчик став товщим, але коротшим, ніж був.

Після того як у дітей сформується уявлення про товщину предметів, що мають циліндричну форму, їх слід ознайомити з товщиною предметів, які мають фор­му паралелепіпеда: книжка, зошит, коробка та ін.

На одному із занять дітям пропонують виділити дов­жину, ширину і висоту предмета, наприклад, коробки. Дітям шостого року життя зробити це не важко. Вони показують довжину, ширину і висоту предмета при різ­ному положенні його у просторі. «У цьому предметі — вихователь показує книгу, — також можна виділити довжину, ширину і висоту. Хто хоче показати довжину книжки? А тепер ширину? Хто покаже висоту книжки?» Дітям часто важко знайти висоту у таких предметах. Вони відповідають, що тут немає висоти. Вихователь підкреслює, що в цьому предметі також є висота, проте вона значно менша, ніж ширина і довжина.

При визначенні різних параметрів величини діти шостого року життя використовують різні прийоми, без­посереднього й опосередкованого порівняння: накладан­ня, прикладання, вимірювання. Проте слід пам’ятати, що перш ніж включати вимірювання як прийом визна­чення величини, треба навчити дітей вимірювати і лічи­ти кількість вимірів.

Джерела : Програма розвитку дитини « Українське дошкілля»

К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку