Ознайомлення з величиною предметів. Навчаємо вимірювати

Діти шостого року життя повинні вміти виділяти товщину предмета, порівнювати предмети однакові і різ­ні за товщиною (товстіший, тонший, однаковий за товщи­ною); розрізняти предмети за висотою, довжиною, шириною, товщиною; відображати ці зміни у своїй мові; знати, що предмети відрізняються масою: важче, легше; вимірювати різними за величиною мірками відстань (дов­жину, ширину, висоту) і об’єм.

Навчають вимірювати поступово, послідовно усклад­нюючи завдання. Умовно можна виділити три етапи у навчанні вимірювання у старшій групі дитячого садка.

На першому   навчання вимірювання здійсню­ється однією міркою, проте дитина має змогу зафіксувати кожну мірку окремо. Наприклад, вимірюючи сип­кі речовини, дитина кожну мірку висипає на окрему купку, вимірюючи рідини, переливає кожну мірку у інший посуд теж окремо.

Якщо ж дитина виконує лінійне вимірювання, то кожна мірка фіксується рискою на са­мому предметі. Отже, і на цьому етапі дитина спочатку тільки відмірює, відкладає мірки. Виконавши цю опе­рацію, вона переходить до другої частини — лічить кількість одиниць вимірювання. При цьому можливі ти­пові помилки дітей, яким можна завчасно запобігти. Так, під час лінійного вимірювання діти часто лічать не кількість одиниць вимірювання, а кількість рисок, що призводить до неправильного результату.»

Практичні вміння дітей у вимірюванні розширюють їхні можливості в упорядкуванні предметів за одним з параметрів величини. Так, на одному із занять вихова­тель пропонує дітям побудувати ряд із смужок різної довжини. Смужки діти розкладають зверху вниз від найкоротшої до найдовшої. При цьому вихователь на­гадує, що зліва кінці смужок слід підрівняти.

Виконавши завдання, діти пояснюють, в якому по­рядку вони поклали смужки. Лічать смужки по поряд­ку зверху вниз. Вихователь запитує: «Чи рівні утвори­лись східці? Як перевірити, що східці рівні?» Для перевірки вихователь пропонує виміряти кожну смужку і зазначає, що мірками будуть маленькі прямокутники. Далі пояснює дітям: «На нижню смужку покладіть стільки мірок, скільки вміститься, розкладайте їх зліва направо, точно одну за одною, щільно ( при цьому діти повторюють уміння і навички, набуті в середній групі). Після того, як діти розкладуть мірки, вихователь звер­тається до них із запитаннями: «Дому дорівнює довжи­на першої (другої, третьої, четвертої) смужки? Яка смужка найкоротша і чому? Яка смужка найдовша? На скільки друга смужка довша, ніж перша? Що можна сказати про довжину першої ї другої смужок? На якій смужці вмістилось найбільше мірок? Чи рівні східці?» Якщо дітям важко відповісти, то можна поста­вити додаткові запитання: «Чи однакового розміру сходинки? На скільки мірок кожна із смужок довша або коротша від сусідньої?»

Узагальнюючи відповіді Дітей, педагог зазначає: «Кожна смужка на одну мірку довша від смужки, роз­міщеної перед нею, і коротша від смужки за нею. Всі сходинки у наших східцях однакові. Тому східці рівні. Давайте спустимося по сходинках вниз і піднімемося вгору. Я називатиму смужку, а ви — її довжину. Пер­ша смужка дорівнює» ... — говорить педагог. «... одній мірці» — доповнюють речення діти.

На другому етапі дітей вчать одночасно вимірювати величини і лічити мірки. При цьому дитина також ко­ристується однією умовною міркою, проте кількість ви­мірювань фіксує фішкою (маленьким предметом). Піс­ля вимірювання дитина лічить фішки і, отже, визначає результат. Помилки дітей на цьому етапі найчастіше виникають тоді, коли дитина насипає (наливає) мірку і ставить фішку, а потім висипає (виливає) і ставить ще одну фішку. Щоб запобігти цьому, вихователь підкрес­лює, що ставити фішку треба тільки після того, як ви­сипали (вилили) мірку.

Третій етап — це одночасне виконання двох видів діяльності: лічби і вимірювання. Діти відкладають мір­ки і відразу називають число.

У цій групі основну увагу слід приділяти розумінню залежності величини предмета, який вимірюють, умов­ної мірки і результату вимірювання 3 цією метою вихо­ватель може запропонувати дітям вимірювати той са­мий предмет різними за величиною мірками. Результат буде різний. Внаслідок подібних вправ вихователь під­водить дітей до такого висновку: чим більша мірка, тим меншу кількість разів вона вкладеться в предметі, який вимірюють, і навпаки, чим менша мірка, тим біль­шу кількість разів вона вкладеться в предметі.

Для удосконалення навичок вимірювання дітям про­понують роздавальний матеріал: смужки паперу або картону, стрічки тощо. Часто вправам надають ігрового характеру:      діти відмірюють «тканину» на рушники лялькам, добирають дошки для будівництва мосту, виготовлення меблів тощо.

Крім того, діти старшої групи ознайомлюються з масою предметів як одним з показників величини. Фор­мування первинних уявлень про масу спирається на чуттєву основу. Різницю у масі діти сприймають завдя­ки участі тактильних (м’язових) відчуттів. Спочатку беруть предмети, які різко відрізняються масою.

Перші уявлення дітей про масу тісно пов’язані із сприйняттям величини (об’єму) предмета і безпосеред­ньо залежать від нього. Поступово, під впливом ціле­спрямованого навчання діти починають практично піз­навати, чому маленька металева кулька тоне у воді, а великий м’яч плаває! Так, на одному із занять дітям пропонують опустити в ємність з водою різні предмети (різні за величиною, формою, матеріалом, з якого вони виготовлені). Діти переконуються, що предмети з дере­ва і пластмаси плавають, а з металу — тонуть. Подіб­ний практичний досвід підводить дітей до розуміння нових зв’язків між масою і об’ємом: не тільки прямих, а й обернених.

Знання, здобуті дітьми на заняттях з математики, закріплюються в сюжетно-рольових і сюжетно-дидак­тичних іграх типу: «Магазин», «Зроби лад», «Відгадай, в якому порядку», «Відгадай, де пропущено» і т. ін. 

Джерела : Програма розвитку дитини « Українське дошкілля»

К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку

Ознайомлення з величиною предметів. Знайомимо з товщиною (старший вік)

Діти шостого року життя повинні вміти виділяти товщину предмета, порівнювати предмети однакові і різ­ні за товщиною (товстіший, тонший, однаковий за товщи­ною); розрізняти предмети за висотою, довжиною, шириною, товщиною; відображати ці зміни у своїй мові; знати, що предмети відрізняються масою: важче, легше; вимірювати різними за величиною мірками відстань (дов­жину, ширину, висоту) і об’єм.

Знайомимо з товщиною

Поняття «товщина» вживається у двох значеннях: перше — коли виділяють переріз округлих предметів (товщина гімнастичної палиці, товщина дерева, олів­ця) і друге — коли поняття «товщина» вживається у значенні «висота» (товщина книжки, зошита). Дітей слід ознайомити з поняттям товщини предмета в обох значеннях. Спочатку дітям показують округлі предмети і учать порівнювати їх за товщиною. Діти порівнюють за товщиною олівці, стовбури дерев, гілки та ін. При цьому спираються на зорове і дотиково-рухове відчуття.

Так, на одному із занять з аплікації чи математики вихователь розвиває у ді­тей уявлення про те, що збільшення одного з розмірів об’єкта при збереженні його об’єму приводить до змен­шення іншого: розкачали стовпчик пластиліну, він став довшим, але тоншим, ніж був.

Під час роботи з роздавальним матеріалом дітям роздають пластилін і дощечку-підкладку. Педагог про­понує їм розділити пластилін на 2 рівні частини і скачати два однакових стовпчики. За порадою вихователя, прикладаючи стовпчики один до одного за довжиною і товщиною, діти добиваються того, що вони стають од­наковими.

Далі вихователь дає завдання: взяти один стовпчик і подумати, що треба зробити, щоб він став довшим. Діти розкочують стовпчик між долонями. «Що сталося із стовпчиком?» — запитує педагог. Якщо діти не мо­жуть відповісти або відповідають неправильно, то треба поставити додаткове запитання: «Чи додавали ви плас­тиліну?» На основі порівняння цього стовпчика з тим, який діти не змінювали, з’ясовують, що він став дов­шим, проте тоншим. «А що треба зробити, щоб стовпчик став товщим?» — запитує вихователь. Діти здавлюють стовпчик з обох боків, поки він не стане товщим і корот­шим, ніж стовпчик-зразок. Дітям пропонують запитання: «Що тепер можна сказати про розміри цього стовп­чика? Чому він став товщим? Чи змінилась його довжина?» З’ясовують, що стовпчик став товщим, але коротшим, ніж був.

Після того як у дітей сформується уявлення про товщину предметів, що мають циліндричну форму, їх слід ознайомити з товщиною предметів, які мають фор­му паралелепіпеда: книжка, зошит, коробка та ін.

На одному із занять дітям пропонують виділити дов­жину, ширину і висоту предмета, наприклад, коробки. Дітям шостого року життя зробити це не важко. Вони показують довжину, ширину і висоту предмета при різ­ному положенні його у просторі. «У цьому предметі — вихователь показує книгу, — також можна виділити довжину, ширину і висоту. Хто хоче показати довжину книжки? А тепер ширину? Хто покаже висоту книжки?» Дітям часто важко знайти висоту у таких предметах. Вони відповідають, що тут немає висоти. Вихователь підкреслює, що в цьому предметі також є висота, проте вона значно менша, ніж ширина і довжина.

При визначенні різних параметрів величини діти шостого року життя використовують різні прийоми, без­посереднього й опосередкованого порівняння: накладан­ня, прикладання, вимірювання. Проте слід пам’ятати, що перш ніж включати вимірювання як прийом визна­чення величини, треба навчити дітей вимірювати і лічи­ти кількість вимірів.

Джерела : Програма розвитку дитини « Українське дошкілля»

К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку

Як правильно познайомити дітей із складом числа (старший вік)

Програмові вимоги у старшій групі дитячого садка нам рекомендують вчити визначати дітей склад чисел у межах першого десятка за допомогою предметних множин. Спочатку знайомимо в межах  першої  п'ятірки,  а  потім  у  межах  десяти.  Це  завдання  розглядається  як  одне  з найважливіших у підготовці дітей до обчислювальної діяльності.

Як цьому можна практично навчити дітей?  В першу чергу треба мати демонстраційну дошку та демонстраційний матеріал. У дітей уже сформовані навички працювати з набірним полотном, адже з за допомогою демонстраційного матеріалу ми знайомимо також з лічильною діяльністю, з операціями з множинами тощо.

Для ознайомлення з кількісним складом чисел першо­го десятка використовуються як роздавальний так і демонстра­ційний матеріал, де кожний елемент множини відрізня­ється від інших елементів цієї множини формою, кольо­ром, величиною, призначенням. При вивченні кількісного складу числа першого десятка вихователь підводить дітей до розуміння одиниці як окремого елемента, окремості.

Вихователь кладе на верхню полич­ку набірного полотна зліва 4 квадрати синього кольору і запитує: «Що це? Скільки квадратів?». Потім справа від синіх квадратів він розташовує 4 квадрати різного кольо­ру. І знову запитує дітей: «Скільки квадратів у цій групі? Давайте всі разом полічимо. Якого кольору квадрати? Скільки зелених, червоних, синіх і коричневих квадратів? Скільки всього квадратів? Правильно, у цій групі 1 квад­рат зелений, 1 — синій, 1 — червоний і 1 — коричневий, а всього 4 квадрати різного кольору. Чи порівну квадратів в обох групах? Як довести, що їх порівну?». Далі вихо­ватель викликає одну дитину і пропонує їй розмістити квадрати різного кольору під синіми, один під одним. На закінчення педагог запитує: «Скільки треба взяти квад­ратів, якщо я назву число 4?».

Після цього — робота з роздавальним матеріалом. У дітей картка з двома смужками, 5 кружечків зеленого кольору і 5 — різного кольору.

Вихователь пропонує на верхню смужку покласти 3 зелених кружечки, а на нижню — стільки ж кружечків різного кольору. «Скільки кружечків на верхній смужці? Скільки їх на нижній? Скільки на ній кружечків кожно­го кольору?». На це запитання дитина відповідає так: «У мене на нижній смужці 1 червоний, 1 жовтий, 1 синій кружечок. Всього 3 кружечки різного кольору». Вихова­тель запитує: «Чи однакова кількість кружечків на вер­хній і нижній смужках? Чому?

Далі протягом року проводяться ще заняття з іншими числами. Так діти ще більше підходять до розуміння складу числа.

Також подібну вправу на знайомство із складом числа можна провести з кольоровими олівцями. Дітям пропонують взяти — 2 (4) олівці різного кольору. З’ясовують, скільки олівців кожного кольору вони взяли і скільки всього олівців.

На закінчення зазначають: «Сьогодні ми утворювали групи з предметів різного кольору і дізналися, скіль­ки їх треба взяти, щоб дістати всього 2, 3 або 4 пред­мети».

Наприкінці заняття можна узагальнити здобуті діть­ми знання: як число утворюється, так воно і називається. Розуміння складу числа — дуже важливий момент у під­готовці дітей до обчислювальної діяльності. У підготов­чій групі при навчанні додавання й віднімання чисел великих одиниць діти користуються сполучним законом додавання — прийомом прилічування і відлічування по одиниці.

Доречним буде для знайомства із складом числа використовувати палички Кюїзенера– це набір паличок для лічби, які ще називають «числа в кольорі», «кольоровими паличками”, “кольоровими числами”, “кольоровими лінієчками”. У наборі містяться чотиригранні палички 10 різних кольорів і довжиною від 1 до 10 см. Розробив Кюїзенер палички так, що палички однієї довжини виконані в одному кольорі і позначають певне число. Чим більша довжина палички, тим більше числове значення вона виражає.

Джерела : Програма розвитку дитини « Українське дошкілля»

К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку

Малюємо людину у групі середнього віку

Програма розвитку дитини «Українське дошкілля» пропонує нам у групі середнього віку з образотворчої діяльності вчити передавати у роботах основні особливості у постатях чоловіків і жінок, асоціювати тіло людини з геометричними фігурами: чоловік – прямокутник, жінка – трикутник.

У другому півріччі  середньої групи діти вже чітко закріпили знання про круг, овал на заняттях з образотворчої діяльності, а тому вихователь  пропонує закріпити поєднання круглих форм із зображенням прямих ліній – трикутник, прямокутник., звертаючи увагу на те, що бокові сторони трикутника утворюються похиленими лініями, я прямокутника – прямими.  Чотирьох річним дітям ще важко малювати прямі лінії, а тому попередньо потрібно  під час прогулянки звернути увагу дітей на нахил гірки для спускання (зобразити похилу лінію паличкою на піску). Коли діти вже добре вміють зображувати прямі і похилі лінії, можна приступати до зображення людини з геометричних фігур. Можна намалювати гномика у шубці (круг, трикутник), дівчинку у платтячку (круг, трикутник), хлопчика (круг, прямокутники).

         Для виконання цього завдання  важливо підібрати відповідну натуру. Для першого заняття найкраще взяти ляльку, які, в даному випадку,  будуть реальним відображенням людини.

Для цього потрібно поставити ляльку у положення фас (обличчям до дітей, які будуть малювати). Спочатку вихователь  сам обстежує , задає запитання, спонукає дітей до відповідей. І обов'язково звернути увагу на симетричність тіла та пропорції основних його частин – голова, тулуб, руки, ноги. Розглянути зразок , намальований вихователем, ще раз проаналізувати його.

Потім вихователь  наочно показує спосіб зображення. Показ способу зображення вихователь обов'язково супроводжує поясненням.  В середній групі, як і в молодшій, перш за все називає ті рухи і дії, які показує. Більш складну дію, яка включає декілька простіших, розділяє на простіші  і коментує кожну дію.

При побудові малюнка  важливо звернути увагу розміщення  фігури на аркуші паперу. Якщо людина у довгому платті, то починайте малювати у нижній частині аркуша, якщо у короткому – по середині аркуша, щоб помістились ноги.

Наприклад , показуючи прийоми малювання трикутного тулуба, вихователь проводить горизонтальну лінію знизу аркуша і говорить: «Ось який широкий знизу кожушок у гномика/платтячко у дівчинки).

Поставте в верхній частині над трикутником крапку та з'єднайте її з краями горизонтальної лінії (похилі лінії) –кожушок. На вершині трикутника намалюйте круг (голова). Зліва та справа від вершини трикутника малюємо прямокутники. Зауважуємо, довжина прямокутників досягає тільки до половини трикутника (руки), якщо одяг довгий. Якщо малюєте дівчинку у короткому платті – зобразіть руки відповідної довжини. При малюванні ніг також зважайте на довжину плаття: якщо довге – ноги можна не зображувати, якщо коротке – два прямокутники, які потрібно малювати від нижньої лінії плаття .  Доповніть малюнок дрібними елементами: риси обличчя, волосся, долоні, найхарактерніші особливості.
Джерела : Програма розвитку дитини « Українське дошкілля»

В. Косминская

Теория и методика изобразительной деятельности в детском саду

Т. Комарова

Методика обучения изобразительной деятельности и конструирования