Розвиток
особистості педагога нерозривно пов’язаний з його прагненням до самостійного
поповнення своїх знань. Більше того, сьогодні самоосвіта – одна з важливих форм
системи безперервного підвищення кваліфікації педагогів дошкільних закладів.
Керівнику необхідно так організувати роботу, щоб самоосвіта стала потребою вихователів і
педагогів додаткової освіти. Варто створити у колективі умови, за яких у
педагогів формується відповідальне ставлення до свого професійного росту й
занять самоосвітою
Правило
персональної відповідальності робить сам процес
самоосвіти якісним і результативним.
Вибір тем для самоосвіти.
Теми для самоосвіти можна підбирати з урахуванням індивідуального
досвіду й професійної майстерності кожного
вихователя. Тема завжди пов’язана із прогнозованим результатом ( що ми хочемо
змінити ) і спрямована якісно нових результатів роботи.
Тому організація самоосвіти педагогів має бути гнучкою, що дає змогу залучати до неї кожного
працівника, активно включаючи всю роботу із самоосвіти у педагогічний процес
дитячого садка.
При цьому дуже важливі послідовність дій і поступовість у
розв’язанні завдань. Не слід поспішати у нав’язуванні тем і жорстко вимагати
складати різні плани і звіти.
В індивідуальній бесіді з вихователем треба
визначити, яка проблема йому цікава або в чому він зазнає труднощів, що нового
є в педагогічній практиці.
Є педагоги, які самостійно цікавляться всіма інноваціями.
Їм часто необхідна допомога у підборі методичної літератури з певної теми.
Система методичних заходів має підпорядковуватися
головній меті – стимулювати педагогів у професійному самовдосконаленні. Можна
об’єднати кількох вихователів роботою над темою близькою до змісту річного
завдання дошкільного закладу. Якщо дитячий садок готується до інноваційної або
експериментальної роботи, то питання самоосвіти слід враховувати у тематиці
експериментальної діяльності.
Керівник – стратег розвитку своєї установи. Він
створює цілий комплекс умов для професійного росту кожного педагога, перша з
яких – це мотивація педагогічного колективу до постійної роботи із самоосвіти.
План самоосвіти.
Щорічно у дошкільних закладах складають план самоосвіти
педагогів де чітко визначають, хто над якою проблемою працює і в якій формі
звітує про свою роботу.
Звіти із самоосвіти можна заслуховувати на засіданнях
педагогічної ради. А також організовувати їх, як складову будь – якого
методичного заходу, чи заходу з дітьми/батьками: семінар, семінар-практикум, ділова гра, виставка дитячих малюнків, батьківські збори, лялькова вистава чи концерт.
Для того, щоб робота із самоосвіти була успішною, у
методичному кабінеті для неї створюють необхідні
умови.
Дуже важливо не звести організацію самоосвіти до
формального ведення додаткової звітної документації – планів, виписок,
конспектів.
Форми
самоосвіти.
Підбиваючи підсумок, ще раз наголосимо, що форми самоосвіти різні:
- робота в бібліотеках із книгами, періодичними
виданнями;
- участь у роботі науково – практичних конференцій,
семінарів;
- ведення власної картотеки з досліджуваної проблеми.
Результатом зусиль
педагога є вдосконалення роботи з дітьми, зростання його
професійної майстерності.
Кілька порад
тим, хто займається самоосвітою
Важливо:
- доповнювати знання з певного питання, які ви отримуєте
з одного джерела, відомостями з іншого. Це дає змогу порівнювати, аналізувати,
робити висновки і формувати власну думку;
- користуватися бібліотечними каталогами. Це скоротить
час пошуку потрібної літератури, тому, що багато карток містить коротку
анотацію або перелік основних питань, що розкриваються у виданні;
- збирати, накопичувати й зберігати відомості, факти,
висновки. Вони знадобляться для виступів на семінарах, засіданнях педагогічної
ради, дискусіях, тощо.
Організація самоосвіти педагогів - одна з
найважливіших індивідуальних форм методичної
роботи.
Поняття „ самоосвіта “ складається з комплектування
особистої бібліотеки і розумової праці вдома, наодинці.
Василь
Сухомлинський