Свобода та самостійність: дива фінського дитячого садка

Чи можна чітко визначити рівні естетичного розвитку дошкільника?

   Для дошкільника вкрай важлива думка педагога про нього і по його здатність втілювати задум, творити, тож об'єктивно оцінюючи його роботу, варто, разом із тим, не знижувати зусилля, яких він доклав. Дитина чекає на ваше схвалення, прагне, щоб у її роботі ви обов'язково впізнали , що саме вона хотіла намалювати, виліпити. Оцінювати слід не  не кількість зробленого, швидкість виконання, а результат дитячої старанності, наполегливості, завершеності, моральні та душевні зусилля. Шкідливо й захвалювати дитину, бо вона повірить у свою геніальність, винятковість. , а це негативно позначиться на її подальшому розвиткові. 

   Неприпустимо також прямо зіставляти  художні роботи дошкільнят.. Порівнювати можна конкретні досягнення дитини в аспекті зростання власних здатностей. Наприклад : " Сьогодні твій малюнок наповнений радістю, теплом, усі кольори яскраві, свіжі. Цікаво побудована композиція, вдало дібраний сюжет  - він насичений подіями" тощо.

   Але й разом з тим існує поняття "ЯКІСТЬ ОСВІТИ". І завжди існували різні підходи до визначення поняття   "якості освіти".  Проте якість освіти (рівень) слід розглядати як якість результатів, орієнтуючись на рівень розвиненості та вихованості дітей - їхні особисті досягнення. 

    Головними  критеріями визначення певного рівня естетичного розвитку дошкільника є показник особистого зростання дитини: що ефективніше та різноманітніше дитина розв'язує  доступні вікові та життєві проблеми, то вища робота педагогів і дошкільного закладу загалом.

   Орієнтиром визначення рівня є Державний стандарт дошкільної освіти України  -  Базовий компонент дошкільної освіти (освітня лінія "Дитина у світі культури"). Державних вимог до рівня розвиненості дитини дошкільного віку, визначених цим стандартом, мають дотримуватись всі дошкільні навчальні заклади України. 

   Проте на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти існують різні методики щодо визначення рівня естетичного розвитку , та всі вони є ОРІЄНТОВНИМИ . Це і суб'єктивне визначення рівня  педагогом під час спостереження за дитиною на занятті, бесіда з нею, розгляд творчих робіт дитини, а також кваліметричний підхід до оцінки розвитку дитини. 

   Кваліметрія (від латинського - якість та древньогрецького  - вимірювати). Сутність кваліметричного підходу полягає в тому, що будь-яке якісне явище можна розкласти на фактори та критерії, які дають змогу виміряти й оцінити якість цього явища.

   Отож саме в  художньо-продуктивній діяльності здебільшого формується художньо-продуктивна компетенція, рівень сформованості творчої уяви дошкільників.

        Якщо педагог сам творчо та всебічно  розв'язує завдання художньо-естетичного розвитку   і творчо спрямовує діяльність своїх вихованців, то РІВЕНЬ ЕСТЕТИЧНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКА буде наближений до 100% .

дошкільник буде:

- сприйматиме мистецький твір з позиції краси, вирізнятиме його як естетичний;

- виявлятиме себе  емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно-ціннісно ставитиметься до проявів естетичного в житті;

- реалізуватиме здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва й дотичну інформацію;

- перейматиме духовний потенціал мистецького твору власний досвід, виховуватиме у собі риси улюблених персонажів;

- володітиме комунікативними навичками спілкування щодо змісту і краси твору, його засобів;

- із задоволенням наслідуватиме мистецькі зразки - образотворчі, музичні, танцювальні, театральні, літературні;

- охоче інтегруватиме в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід щодо сприймання й відтворення прекрасного(уміння й навички);

- випромінюватиме благополуччя під час мистецької й творчої діяльності; матиме навички рефлексії стосовно власного мистецького досвіду; виявлятиме художню активність як складову особистісної культури.

З ЯКИМИ ТВОРАМИ ЖИВОПИСУ ЗНАЙОМИТИ ДОШКІЛЬНИКІВ

   Знайомство дошкільників з світом мистецтва  - одне із вжливих завдань Базового компонента дошкільної освіти.

"Сприймає і усвідомлює мистецтво як результат творчої діяльності людини, виявляє емоції і почуття від побачених і почутих мистецьких творів; вибірково ставиться до окремих видів мистецької діяльності. Сприймає твір мистецтва цілісно, елементарно аналізує засоби художньої виразності."

" Називає прізвища, твори улюблених вітчизняних та зарубіжних митців..."

" Виокремлює жанри народного, класичного і сучасного вітчизняного та світового мистецтва: портрет, пейзаж, натюрморт..."

Базовий компонент дошкільної освіти  (нова редакція)

Отож в дитячому садку варто знайомити дітей не тільки з сучасним українським живописом, але й з світовою класикою. 

   Зустріч дитини з творами живопису допомагають помічати навколишню красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття: хвилювання, радість, втіху, задоволення. Розглядаючи й милуючись творами живопису, дитина має змогу не лише побачити характерні ознаки, а й "зануритись" у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні., вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Дитина прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятись  за олівець чи пензель. 

   З'ясовано, що з-поміж різних жанрів живопису дошкільнятам найближчі картини на побутові теми та натюрморти. Вони найдоступніші для сприйняття дитини, відтворюють реальні предмети вжитку. Неабияку цікавість у всіх дітей викликає і натюрморт. 

   З допомогою вихователя діти розуміють, що композиційний центр  можна виділити кольором, величиною, формою.  Діти здатні зрозуміти, що художник розміщує найголовніше у своїй картині на передньому плані, зображуючи предмети й людей на передньому плані. 

   Орієнтовний перелік творів живопису з якими можна знайомити дошкільників

І. Айвазовський: “Схід сонця у Феодосії”, “Морський берег”, “Штиль на морі”, “Дев’ятий вал”, “Шторм на Чорному морі”, “Весілля в Україні”, “Облога Севастополя”, “Шторм на морі вночі”; О. Андрєєв “Літо у Карпатах”; В. Анохін “Світанок на озері”; В. Бакшеєв “Блакитна весна”; 

С. Бердник “Захід сонця на Дніпрі”; К. Білокур, Є. Волобуєв, С. Шишко, О. Шовкуненко – твори живопису на тему осінніх натюрмортів; М. Божій: “Думи мої, думи”, “Осінь”, “Дівчина з апельсином”; В. Васнецов: “Альонушка”, “Царівна-Жаба”, “Іван Царевич на Сірому Вовку”, “Богатирі”, “Килим-літак”; М. Гордєєва “Осінній парк”; І. Грабар “Лютнева блакить”; П. Кончаловський “Бузок”; В. Коренек “Дунайська мелодія”; О. Коренна “Зима”; 

Ф. Кричевський: “Три покоління”, “Хлопчик з пташкою”, “Дівчата”; А. Куїнджі: “Осінь”, “Березовий гай”, “Вечір на Україні”, “Місячна ніч на Дніпрі”, “Дніпро вранці”, “Рання весна”; 

І. Левітан: “Золота осінь”, “Березовий гай”, “Березень”, “Жовтень”, “Весною в лісі”; 

П. Левченко: “Село взимку”, “За читанням листа”, “В садочку”, “Вітрячок”; А. Манастирський: “Дорога”, “Діти на леваді”, “Цікава книжка”; О. Олексієнко “Різдвяний ранок”; К. Петров-Водкін “Вранішній натюрморт”; М. Пимоненко: “На ярмарку”, “Портрет сина художника”, “Гуси, додому”; В. Полєнов: “У парку. Нормандія”, “Ранній сніг”, “Золота осінь”; О. Саврасов “Граки прилетіли”, “Зимовий пейзаж”; В. Самков “Весняне цвітіння”; В. Сєров “Дівчинка з персиками”; Г. Собачко-Шостак, М. Приймаченко – твори живопису про чарівних птахів і звірів; В. Титуленко “Човник”; І. Чернов “Пушкінська взимку”; І. Шишкін: “Ранок у сосновому лісі”, “Сосновий бір”, “Ліс”, “Зима”, “На півночі дикій”, “Дубовий гай”; Т. Яблонська: “Застудилася”, “У парку”.

    Варто познайомити дошкільників із картинами Марфи Тимченко, картини якої несуть високу декоративну цінність, написані у техніці петриківського розпису.

   Із сучасних українських художників найдоступніші для сприйняття дошкільника будуть картини Євгенії Гапчинської

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ

•               Ознайомте дітей зі змістом казки, п'єси тощо. При цьому дуже важливо зацікавити дітей. Тож читати текст чи розповідати потрібно виразно, емоційно. Але в жодному разі не можна нав'язувати дітям власні оцінки та ставлення до прочитаного. Під час обговорення змісту твору дайте дітям змогу висловитися, проявити емоційну активність.

•                Охарактеризуйте разом з дітьми героїв казки, проаналізуйте їх емоційний стан, використовуючи ілюстрації до літературного твору (Що з ним? Чому пін плаче?), обговоріть стосунки між персонажами.

•  Організуйте дидактичні та рухливі ігри сюжетно-тематичного спрямування за змістом казки після того, як діти її засвоїли. Доцільною буде робота із загадками. кросвордами, прислів'ями та приказками тощо.

•  Створіть умови для продуктивної діяльності з елементами творчості — малювання. ліплення, аплікація за сюжетом казки; запропонуйте дітям зобразити персонажів та виготовити елементи костюмів для них тощо.

•  Підготуйте разом з дітьми необхідні декорації, атрибути, афіші, запрошення тощо.

•  Проведіть «акторське тренування» — вправи на розвиток уваги та уяви, засобів образної та емоційної виразності, на будування ритмічних малюнків «як співає зозуля?», «цвірінькає горобець?», «стрибає заєць?», «підкрадається лисичка?». Корисно розв’язати творчі завдання: «Перетвори звичайні речі на щось незвичне», «Придумай якомога більше замінників одному предмету» тощо. Підготовчі вправи для формування образної виразності мають неабияке значення. Виконуючи їх, діти вчаться відтворювати емоційний стан за допомогою жестів, добирати різні пози відповідно до настрою та характеру героя, визначати настрій за схематичними малюнками, виразом обличчя ровесників чи дорослого, виконувати пантомімічні сценки, виражати різні душевні стани за допомогою інтонації.

•  Відпрацюйте з дітьми мізансцени. Цю роботу доцільно проводити підгрупами, залучаючи лише тих дітей, які задіяні у мізансцені.

•  Проведіть генеральну репетицію на сцені в костюмах із музичним супроводом, декораціями та атрибутами.

•  Організуйте виступ дітей перед публікою.

за матеріалами журналу

                        «Вихователь- МЕТОДИСТ

ДОШКІЛЬНОГО закладу»

запитання по змісту наказу МОН №446 щодо гранично допустимого навантаження на дитину у ДНЗ | Портал освітян України «ПЕДРАДА»

запитання по змісту наказу МОН №446 щодо гранично допустимого навантаження на дитину у ДНЗ | Портал освітян України «ПЕДРАДА»

Як підготувати себе та дитину до свята: 7 порад для батьків

·         Поміркуйте: чому для вас так важливо, аби дитина виступила? Ви прагнете, щоб вона отримала задоволення від участі у святковому заході, чи вами керує батьківське самолюбство?

·         Замисліться: чи зобов’язана ваша дитина вчити вірші, зображати метелика або танцювати навколо ялинки? Змушуючи дитину робити те, що їй не до вподоби, ви навряд чи допоможете їй стати більш упевненою в собі.

·         Не залякуйте дитину, намагаючись змусити її вивчити напам’ять вірш чи пісеньку. Свято не має перетворюватися на засіб маніпуляції, а подарунок — на засіб педагогічного впливу.

·         Сприймайте підготовку до свята простіше. Не загострюйте ситуацію, не набридайте дитині повчаннями та домашніми репетиціями. Натомість спробуйте перетворити нудне заучування на захопливу гру.

·         Пам’ятайте: не всі діти створені для сцени. Дитину слід вчити виступати, але зробити це за кілька днів до свята — неможливо.

·         Намагайтеся знайти час, аби відвідати святковий ранок. Адже маленькі діти виступають не перед аудиторією, а насамперед перед своїми батьками.

·         Дозвольте дитині бути самою собою. Інколи для дитини найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці до кінця святкування. Тож не варто примушувати її веселитися разом з усіма.

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/236-qqq-16-m10-27-10-2016-abi-svyato-v-ditsadku-bulo-svyatom-yak-uberegti-ditinu-vd-rozcharuvan

Аби свято в дитсадку було святом: як уберегти дитину від розчарувань (поради педагогам)

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/236-qqq-16-m10-27-10-2016-abi-svyato-v-ditsadku-bulo-svyatom-yak-uberegti-ditinu-vd-rozcharuvan

Визначальним чинником вдалого виступу дітей на святковому заході є їхній настрій, а також упевненість, що все буде гаразд, адже інакше й бути не може. Існує чимало способів налаштувати дітей на позитивне сприймання подій.

Фізичне розслаблення

Безпосередньо перед виступом допоможіть дітям розслабитися, заспокоїтися. Зокрема, разом із ними можна:

·         виконати кілька повільних вправ на дихання

·         полежати на килимках із заплющеними очима, уявляючи чарівні образи природи або казкового світу

·         послухати заспокійливу музику.

Рухливі вправи ефективні, щоб зняти м’язове напруження, розвіяти негативні емоції (скутість, страх і хвилювання), що можуть виникнути у дитини. Тож запропонуйте трішки побігати, пострибати або ж зробити гімнастику під улюблену жваву музику.

Ментальне розвантаження

Інколи репетиції святкового заходу проводять в одному приміщенні дитсадка, а саме свято — в іншому, наприклад, у музичній залі. У такому разі доцільно ознайомити дітей із приміщенням, де вони виступатимуть. Інакше під час виступу, потрапивши у змінену обстановку, малеча може розгубитися.

Приміщення, в якому проводять дитяче свято, зазвичай напередодні прикрашають. Тому за кілька годин до виступу ознайомте дітей з оформленим приміщенням, запропонуйте походити там, уважно все роздивитися — нехай звикнуть до нових декорацій.

Кожному маленькому актору варто показати місце, де він стоятиме, розказуючи віршик або співаючи пісеньку, гратиме роль казкового персонажа, танцюватиме тощо.

Також ураховуйте, що поява гостей (глядачів) під час святкового заходу може стати для дітей неабиякою несподіванкою, спричинити додаткове хвилювання, відволікти тощо. Тому заздалегідь підготуйте їх до цього.

Так, ознайомлюючи дітей із приміщенням, де відбуватиметься свято, обов’язково зверніть їхню увагу на ту частину, де сидітимуть глядачі. У такій ситуації можна скористатися методом казкотерапії. Наприклад, вигадайте історію, в якій глядачі — мешканці чарівної країни, що завітали у гості до учасників свята, а місце, де вони розташувалися, — казкова галявина. Завдяки такій грі дітям буде легше подолати сором’язливість, страх і хвилювання перед публікою під час виступу.

Якщо маленьким артистам ще не виповнилося чотирьох років, доцільно запланувати етап знайомства з глядачами під час свята. Маленькі діти все одно роздивлятимуться присутніх, і попереднє налаштування навряд чи допоможе в такому разі. Тож обіграйте цей момент.

«Діти, погляньте, скільки сьогодні в нас гостей! Привітаємося з ними, поплескаємо в долоні (помахаємо ручкою, усміхнемося тощо). Вони завітали до нас на свято. А ще вони просять нас навчити їх співати пісеньку (закликати Діда Мороза, привітатися з білочками тощо). Вони всі такі дорослі, а не вміють цього (забули, як це робити)».

Такий варіант знайомства змінює сприйняття дитиною ситуації, створює її «вивищення» — малюк не просто декламує вірш глядачам, а навчає їх цього. Ситуація неначе залишається такою самою, однак статус її учасників докорінно інакший: головною є дитина. Вона навчає присутніх, отож вони мають дивитися на неї. Це стає її вимогою. Інколи таке налаштування потрібне навіть старшим дошкільникам.

Як зарадити страхам

Під час і після святкового заходу у батьків особлива роль. Вони мають демонструвати дитині своє позитивне ставлення, схвалення, упевненість, підтримку, а також допомогти їй подолати страхи.

Страх аудиторії

Чи не всі діти напередодні виступу відчувають сильні переживання через те, що їм доведеться читати вірші, танцювати або співати перед глядачами. Інколи навіть перспектива цього їх так лякає, що вони категорично відмовляються вчити бодай кілька рядочків вірша чи пісеньки.

А буває й навпаки: дитина залюбки вивчила вірш, однак у найвідповідальнішу мить не може промовити ані слова. Усе забула чи не змогла подолати страх? Чому так відбувається? Дитина розгубилася в присутності великої кількості дорослих незнайомих.

Адже одна річ — вивчити вірш і прочитати його вдома перед мамою, татом і бабусею, а інша — на сцені перед глядачами. Особливо, якщо раніше вона ніколи не виступала на святкових заходах.

Під час виступу батьки мають демонструвати свою підтримку, а після — неодмінно похвалити дитину — незалежно від того, як вона проявила себе, — вдало чи не дуже. Повірте, наступного разу вона почуватиметься впевненіше.

Страх помилки

Подекуди напередодні та й під час виступу дитину опановує страх зробити помилку. Вона боїться забути вірш або пісеньку, сказати чи зробити щось не так, не виправдати очікувань дорослих.

Перший вихід дитини на сцену не завжди виправдовує очікування батьків. Та чи слід вважати це серйозною проблемою? Чи варто плекати надії, що дитина обов’язково стане майстерним оратором у майбутньому?

Здебільшого саме батьки — свідомо чи несвідомо — формують у дитини страх помилки. Дитину огортає страх, що її покарають або лаятимуть, якщо вона зробить на сцені щось не так. Це затьмарює її святковий настрій.

Навіть якщо під тиском батьків дитині вдасться зазубрити вірш, на сцені може статися конфуз — дитина завмре і від хвилювання не промовить ані слова. Тож батьки мають ретельно обміркувати свою поведінку.

У дитсадку розпочали підготовку до свята: розподілили ролі між дітьми, роздали їм слова. Марійка також отримала роль, та через кілька днів захворіла.

Дівчинка вивчила свої слова, тож коли одужала, дорослі вирішили, що вона все-таки виступатиме.

Напередодні свята Марійка опинилася в центрі уваги дорослих. Із нею окремо проводили репетиції, показували, звідки вона має вийти, де стати. Надмірна увага до дитини призвела до того, що за день до свята дівчинка заявила мамі, що до дитсадка не піде і виступати не буде.

Мама таки вмовила дочку вдягти святкову сукню і бути хоча б присутньою на святі. Однак переконати її виступити так і не вдалося.

Перед святом мама повідомила вихователям, що обидва вірші, які Марійка мала б прочитати на святі, продекламує сама. Тож свято проходило по-особливому. Марійка від початку заходу сиділа на руках у мами. А коли настав час Марійці читати вірш, мама з донькою на руках вийшла на середину зали і зробила це замість неї. Глядачі з розумінням поставилися до цього. А після свята мама подякувала педагогам, що вони підтримали її рішення .

Якщо дитина рішуче відмовляться виходити на сцену, не варто в будь-який спосіб намагатися змусити її. Насамперед з’ясуйте, чому в неї виник спротив, через що вона непокоїться. Можливо, через репетиції свята, які, на жаль, часто нагадують радше дресирування, аніж радісну підготовку…

Якщо мета батьків — виховати дитину, яка не боїться виступати на сцені, то заохочуйте її до спілкування.

Розмови з дітьми та дорослими, виступи під час сімейних посиденьок, у компанії друзів чи перед бабусями — усе це сприятиме подоланню дитиною страху публічного виступу. Звісно, про жоден примус не може йти мова. 

За матеріалами

 Інни ЛИТВИН, практичного психолога 

дошкільного навчального закладу № 613,

Київ, Катерини НІКУЛЯК, психолога-консультанта, Київ

Заняття з використанням квадрата Воскобовича