Дидактичні ігри та вправи для збагачення словникового запасу дошкільників

Мовлення дитини дошкільного віку удосконалюється швидкими темпами, в свою чергу збільшується словниковий запас. Педагоги збагачують у дошкільників лексичний склад мовлення як у повсякденному житті; бесіди, ігри, спостереження так і під час організованих форм роботи. Отож для закріплення словникового складу мовлення велике значення мають дидактичні ігри.  Вони дають можливість вихователеві в цікавій  формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів,' уточнювати й активізувати їх словник. Дидактична гра в той же час є важливим засобом уточнення знань про навколишнє життя. Всі дидактичні ігри поділяються на такі групи:

-         дидактичні ігри з предметами та іграшками;

-          ігри з картинами;

-          настільно-друковані ігри;

-          та словесні ігри.

Дидактичні ігри з предметами та іграшками для закріплення словника проводять в усіх вікових групах. Це  ігри на уточнення і закріплення назв предметів: «Чарівний мішечок», «Посилка», «Чого не стало?», «Що змінилося?», «Виставка», «Подорож по кімнаті», «Що в торбинці?» та ін.

Ігри на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів та іграшок: «Назви який», «Впізнай предмет», «Вгадай на дотик», «Знайди такий предмет», «Магазин».  Ігри на закріплення матеріалу: «Що з чого зроблено?»,

«З чого шиють одяг (взуття)?», «Погодуємо ведмедика»,

«Назви матеріал» та ін.

Ігри на закріплення професій дорослих: «Хто де працює?», «Кому що потрібно для роботи?», «В ательє», «На фабриці», «В магазині», «Лікарня».

Ігри на зіставлення і порівняння предметів: «Що схоже, а що відмінне?», , «Хто помітив?» та ін.

Дидактичні ігри в молодшій групі можна проводити як самостійне заняття; в інших групах їх включають до складу занять по ознайомленню з навколишнім « Я у світі» та з розвитку мови « Мовлення дитини».

Для проведення таких ігор «Чарівний мішечок», «Цікава торбинка», «Посилка» підберіть  різнокольорові кільця, дерев’яні кульки, грибки, гумові м’ячики різних кольорів, плетений кошик, розмальований барабан, жовтеньке курчатко з вати, зелений огірок та інші овочі з пап’є-маше, гумові качечка та собачка, пляшечки, баночки, ляльковий посуд, предмети туалету (зубна щітка, рушничок, мило, гребінець), навчальне приладдя (зошит, олівець, ручка, гумка), ножиці, моточок ниток, гудзики; кілька побутових речей, стрічки різної довжини, прапорці, клаптики, цвяхи, молоток тощо. Все-все , залежно якими словами ви хочете збагатити словник ваших вихованців.

Особливо цінними для дітей ясельного та молодшого віку є дидактичні ігри з лялькою: «Нагодуємо ляльку», «Навчимо ляльку готувати стіл до чаю», «Влаштуємо ляльці кімнату», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Попрасуємо ляльці одяг», «Викупаємо ляльку», «Покладемо ляльку спати», «День народження ляльки» та ін.

         Особливу групу становлять настільно-друковані ігри. До них належать: «Парні картинки», «Склади картинку», «Розрізні картинки та кубики», «Лото», , «Геометричне доміно», «Доміно предметів», «Інструменти», «Одяг».

Ці ігри використовують переважно з невеличкими групами дітей (по п’ять-шість чоловік). З дітьми молодшої, а також середньої групи грає перший раз вихователь. Вона пояснює гру, пропонує розглянути предмет, зображений

на картинці, а потім підібрати кубики чи картинки. Дітям середньої та старшої груп вихователь тільки пояснює гру, а діти вже грають самостійно.

Словесні дидактичні ігри використовуються лише в старшому дошкільному віці. Основним матеріалом у цих іграх є слово. В них відсутня наочність, вони вимагають від дитини напруження, розумових зусиль, гнучкості й швидкості мислення, розвинутого мовлення. Це такі ігри, як «Скажи навпаки», «Скажи одним словом», «Назви слово», «Хто більше назве слів», «Що буває високе (довге, широке, вузьке, низьке)?», «Хто коли працює?», «Хто більше назве…», та ін.

Словесні дидактичні ігри обов'язково входять до складу занять з розвитку мовлення та ознайомлення дітей з навколишнім.

Дидактичні вправи

Дидактичні вправи використовують з метою уточнення й активізації словникової роботи.  Важливими є вправи на: добір епітетів до предмета (Дерева я к і? Високі, стрункі, зелені, голі); впізнання предмета за епітетами (червоний, гумовий, круглий; а щ о це? — м'яч); добір дій до предмета або дієслів (Кішка щ о р о б и т ь ? — Нявчить, муркоче, лежить, біжить, спить, ловить мишей, п'є молоко; годує кошенят, грається, сидить); добір до дії предмета (світить, гріє, припікає, зігріває; щ о це? — сонце) називання складових частин цілого (б у д и н о к: дах, стіни, вікна, двері, поверхи, під'їзди; велосипед : колесо, руль, рама, педалі, ланцюг, дзвоник); класифікацію

предметів («Назви одним словом», «Склади разом»); різний ступінь узагальнення («Дай три назви і більше»: конвалії — квіти, рослини; борщ — страва, їжа, харчування); утворення слів за допомогою суфіксів, префіксів (їхати — приїхати, від’їхати, заїхати, під’їхати, з’їхати, виїхати, в'їхати; ліс — лісок, лісочок, лісище; рука — ручка, рученька, ручище).  Також цікавими є вправи, як «Хто більше пригадає слів», «Як правильно сказати?», «Хто краще придумає назву», «Що зайве?», «Як сказати одним словом?», «Чого не вистачає?». Цінними в цьому відношенні є й такі вправи, як «Плутанина», «Поверни предмет на своє місце», «Четвертий зайвий», «А що було раніше?», «А що буде пізніше?» та ін. Важливими  є вправи на розуміння відношень «Ціле та його частини»: «Склеїмо розбитий посуд», «Назви частини», «Лялька

Оля обідає», «Назви предмет». Наприклад, у вправі «Назви предмет» діти повинні за деталями впізнати і назвати одним словом ціле: ніжки, кришка — стіл; спинка, сидіння — стілець; мотор, кабіна, кермо, кузов, колеса,

фари — машина тощо.

         Найцікавіше дітям збагачувати свій словник за допомогою дидактичних ігор та вправ. НЕ ЗАБУВАЙТЕ ЇХ ВИКОРИСТОВУВАТИ!!!

Ознайомлення з формою предметів у старшій групі

У старшій групі за програмою «Українське дошкілля» діти продовжують ознайомлюватись  з площинними геометричними фігурами: квадрат, круг, трикутник, прямокутник. Вперше ознайомлюються з овалом і ромбом. Закріплюють вміння  розрізняти і називати об'ємні геометричні фігури : куля, куб, циліндр, конус.

Діти навчаються  обстежувати їхню форму, виділяти характерні особливості цих фігур, знаходити подібність і відмінність, визначати форму предметів, порівнюючи їх з геометричними фігурами як еталонами.

Методика формування геометричних знань у цій групі принципово не змінюється. Проте обстеження стає дедалі більш докладним. Поряд з практичним і безпосереднім порівнянням знайомих геометричних фігур накладанням і прикладанням широко використовується як методичний прийом вимірювання умовною міркою.

Уся робота з формування уявлень і понять про геометричні фігури, будується на основі зіставлення і протиставлення їхніх моделей ( що спільного, що відмінного).

Для виявлення ознак подібності й відмінності фігур їхні моделі спочатку порівнюють попарно (квадрат і  ромб, круг і овал), потім зіставляють відразу 3—4 фігури кожного виду, наприклад, чотирикутники (квадрат, ромб, прямокутник на одному занятті).

Так, ознайомлюючи дітей з ромбом, вихователь показує кілька ромбів різної величини, виготовлених з різного матеріалу (паперу, картону, дроту). «Діти, подивіться на ці фігурки. Це ромби». При цьому звертається увага на те, що форма не залежить від величини (ромби мають  бути і більші і менші і однакові) .

Обстеження. Дітям пропонують взяти у ліву руку ромб, а вказівним пальцем правої руки обвести по контуру. Діти визначають особливості цієї фігури: рівні сторони, кути, протилежні сторони. Визначають, що протилежні сторони рівні, перевіряють це згинанням, накладанням ромбів один на одного. Лічать кількість сторін і кутів. Потім порівнюють ромб з квадратом, знаходять спільне й особливе в цих фігурах. У квадрата і ромба по чотири кути і чотири сторони, усі сторони рівні між собою. Проте ромб відрізняється від квадрата тим, що у квадрата всі кути рівні, а у ромба рівні тільки проти-лежні — попарно (перевірили способом згинання).

Особливу увагу в цій групі слід приділяти зображенню геометричних фігур; викладанню з лічильних паличок, із смужок паперу. Ця робота проводиться як з демонстраційним (біля стола вихователя), так і з роздавальним матеріалом.

На одному із наступних занять вихователь викладає на фланелеграфі із смужок прямокутник. «Діти, як називається ця фігура? Скільки сторін має прямокутник? Скільки кутів?» Діти показують сторони, кути прямокутника. Далі вихователь запитує: «Як і які фігури можна утворити з прямокутника (утворити менші прямокутники, квадрати, трикутники)?» При цьому використовують додаткові смужки паперу. Діти лічать сторони і кути утворених фігур.

На основі виявлення суттєвих ознак геометричних  фігур дітей підводять до узагальненого поняття «чотирикутник». Порівнюючи між собою квадрат, прямокутник і ромб, діти встановлюють, що у всіх цих фігур по  чотири сторони і по чотири кути. Ця кількість сторін і кутів є загальною ознакою, яку покладено в основу визначення поняття «чотирикутник».

Далі діти порівнюють різні за формою чотирикутники. У рівності сторін і кутів діти переконуються завдяки накладанню їх один на одного.

Так, під час одного із наступних занять дітям роздають конверти з набором моделей геометричних фігур. Вихователь показує аплікацію «Робот», складену з квадратів і прямокутників  різних розмірів. Спочатку всі разом розглядають зразок. З’ясовують з яких частин (фігур) виконано кожну деталь. Потім діти відтворюють зразок. Педагог показує ще 2—3 зразки і пропонує вибрати один з них, уважно його розглянути і скласти таку саму фігуру.

У дітей цього віку важливо сформувати правильні навички показу елементів геометричної фігури.. При перелічуванні кутів діти вказують тільки на вершину кута. Дітям не пояснюють, що таке вершина кута, а просто показують її і називають – ВЕРШИНА. . Сторони діти показують, проводячи пальцем вздовж усього відрізка, від однієї вершини кута до другої. Кут як частину площини діти показують одночасно двома пальцями — великим і вказівним.

В об’ємних фігурах, таких як циліндр, піраміда, діти виділяють і називають бічні сторони і основу. При цьому можна показувати кількома пальцями або долонею.

Діти шостого року життя часто самостійно організовують дидактичні ігри на закріплення й уточнення особливостей геометричних фігур. Так, вони організовують ігри «Гаражі», «Хто знайде?», «Доручення», «У яку коробку?» та ін.

Джерела:

-Програма розвитку дитини дошкільного віку « Українське дошкілля»

- К. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку

Поради батькам про безпеку ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Головним учителем безпечної поведінки дітей на проїжджій частині є не дитячий садок,  а саме батьки. Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом. Використовуйте будь-який момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху. Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до садка і додому зверніть увагу дитини на те, як багато автомобілів, автобусів їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху. Розкажіть про те, що автомобілі йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

Переходячи з дитиною вулицю, покажіть їй, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс. Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показуйте своїй дитині, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами.

Готуючись перейти дорогу

·  Зупиніться, огляньте проїжджу частину.

·  Розвивайте в дитини спостережливість за дорогою.

·  Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.

·  Вчіть дитину вдивлятися удалину, розрізняти автомобілі, що  наближаються.

·  Не стійте з дитиною на краю тротуару.

·  Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.

·  Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.

Очікування транспорту

·  Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.

·  Виходьте першими з громадського транспорту попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.

·  Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.

·  Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).

·  Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

·  Дотримуйтеся правого боку.

·  Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.

·  Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.

·  Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.

·  Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

 Будьте завжди прикладом для своїх дітей у дотриманні правил дорожнього руху!

Бережіть себе і своїх близьких!

Організовуємо фізкультуру на повітрі

Проведення занять з фізкультури на свіжому повітрі планується і проводиться тричі в тиждень: два рази на майданчику, один раз за межами дитячого садка.  Як правильно організувати фізкультуру на повітрі на фізкультурному майданчику.

У прохолодну погоду (особливо взимку та восени) це заняття планується на другу половину прогулянки. Під час виконання фізичних вправ, при проведенні рухливої гри діти потіють і можуть застудитися, тому після завершення вони заходять у приміщення, де переодягаються і готуються до обіду.

До змісту занять з фізичної культури входять різноманітні засоби: фізичні вправи, рухливі ігри, вправи та ігри спортивного характеру, які мають відповідати віковим можливостям та руховій підготовленості дітей.

Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповідно до пори року, наявності інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпіровки дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами. У цих заняттях основні рухи можуть виконуватися у комбінації з декількох вправ (за типом смуги перешкод), коли діти поступово переходять від однієї вправи до іншої. Наприклад, діти йдуть по колоді, стрибають з неї, пролізають в обруч, виконують ходьбу по кубах (5-6) або пеньках різної висоти, автомобільних покришках, які закопані у землю, підлізають під дугу та ін. При цьому широко застосовується ігровий метод навчання та удосконалення основних рухів.

Влітку та навесні до їх змісту вводять практично всі фізичні вправи та ігри, які пропонує програма з фізичної культури для кожної вікової групи.

Пізньої осені і ранньої весни до занять додають вправи з ходьби, бігу, стрибків (у довжину з місця, у глибину в яму з піском), метання в ціль, підлізання, пролізання в обруч, вправи з рівноваги, рухливі та спортивні ігри. Якщо на майданчику мокро, заняття можна проводити на відкритих верандах (павільйонах), Де застосовують різноманітні вправи у рівновазі (ходьба по лаві, дошці), підлізання під шнур, метання предметів у вертикальну та горизонтальну ціль, пролізання в обруч, рухливі ігри на обмеженій площі.

Вихователю слід чітко продумувати організацію дітей, особливо під час основної частини, запобігати тривалих пауз чекаючи своєї черги для виконання вправи, щоб вони не переохолоджувалися.

Заняття у будь-яку пору року може складатися з 3-4 рухливих ігор за таким принципом добору: перша гра - середньої рухливості, вона забезпечує поступове наростання фізичного навантаження; наступні - зберігають високий рівень рухливості, а завершується заняття грою малої рухливості. Кожна гра повторюється 3-5 разів.

Фізкультура на  повітрі , як і заняття у фізкультурному залі складається з трьох частин: підготовчої, основної та заключної.

Підготовча частина, яка складається із вступної (ходьба звичайна, ходьба імітаційна (як конячки, як лисички тощо), підстрибування та загально-розвиваючих вправ. Вправи в ходьбі виконуються 20-30 секунд для ясельних і молодших груп; 30-35 секунд для  середнього віку, 35-45 секунд для старших груп.

 Однак взимку та в період несприятливої погоди зміст підготовчої частини має деякі особливості. Якщо діти тепло одягнуті (шубка) загальнорозвиваючі вправи можуть  не проводитись або скорочуються (щоб діти не переохолоджувались під час статичного виконання вправ). Тоді  основна частина збільшується.

Основна частина – це основні рухи та рухлива гра. В основній частині розучуються або вдосконалюються основні рухи, вправи та ігри спортивного характеру, рухливі ігри. При цьому слід застосовувати найбільш ефективні способи організації дітей: фронтальний, груповий, поточний або колове тренування.

Заключна частина має забезпечити поступове зниження фізичного та емоційного навантаження, нормалізувати роботу дихальної і серцево-судинної систем. До неї входять різновиди ходьби у повільному темпі або малорухома гра.

Тривалість занять на повітрі за часом така сама, як і в приміщенні, за винятком занять, змістом яких є спортивні ігри та вправи спортивного характеру (основну частину можна замінити грою у футбол, катанням на лижах тощо). Зокрема, заняття на лижах або катання на санчатах триває в середній групі до 40 хв, а в старшій до 1 години.

У старшій і підготовчій групах протягом року раз на тиждень заняття на повітрі проводяться в природних умовах (у парку, сквері, в лісі, на галявині біля водоймища) у формі пішого переходу за межі дитячого садка. У другій молодшій та середній групах пішохідні переходи відбуваються лише в теплі дні. Тривалість ходьби залежить від віку дітей та їх підготовленості. Перехід в один кінець у дошкільнят різних вікових груп триває в межах 15-40 хв, а тривалість фізичних вправ на місці зупинки відповідно від 20 до 35 хв.

У проміжках між переходом діти виконують різні види основних рухів залежно від природного оточення: стрибки у глибину з пеньків або купинок, підлізання під схиленою гілкою, ходьба та біг по вузькій стежці (колоді), збирання каштанів, шишок та метання їх у стовбур дерева та ін. Діти беруть також участь у рухливих іграх.

Взимку у тих регіонах, де є сніг, зі старшими дошкільниками можна проводити пішохідний перехід, пересуваючись на лижах (якщо шлях до парку безпечний) або несучи їх в руці. Тривалість переходу в такому разі скорочується до 10-15 хв. Прибувши на місці діти катаються на лижах з гірки або ходять по рівній місцевості (у межах 40 хв - 1 год.), а потім повертаються в дитячий садок.