Інтеграція суспільного та родинного виховання

Під суспільним (соціальним) вихованням розуміють виховання, яке спрямоване на забезпечення гармонії суспільних і особистих інтересів, балансу між відповідальністю суспільства перед особистістю і особистості перед суспільством шляхом безпосередніх людських відносин, а також за допомогою спеціально створених для цієї мети суспільних інститутів (благодійних фондів, дитячих садків, шкіл, товариств, асоціацій тощо).

         Нагальною наразі є проблема педагогічної взаємодії та навчального закладу, який відвідує дитина. Участь батьків у педагогічному процесі допомагає вирішити одразу кілька важливих завдань: розширюється коло партнерів та однодумців щодо виховання , діти побачать своїх маму і тата  серед своїх друзів і зможуть ще раз з гордістю сказати: « Мій тато – найкращий».

          Важливо, щоб батьки були зацікавлені в такій співдружності й розглядали дошкільний заклад не як « камеру схову для дітей», а як соціокультурну установу, у якій розвиваються, навчаються,  виховуються діти …і дорослі.

         «Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань».

В. О. Сухомлинський

         Часто, народжуючи дитину, батьки покладають на неїособливі надії і намагаються так «зрежисеревати» життя дитини, що вона стає заручником амбіцій дорослих.  така дитина має відповідати найвищим стандартам: читати з 1,5 року, вільно говорити англійською з 2 років , крутити фуете у 3 роки, бути скрізь і всюди першою. Деколи батьки страждають від невиправданих очікувань, а дитина перетворюється на невротика із заниженою самооцінкою. 

          Ось ще одна риса, притаманна сучасним батькам: деколи динина використовується, як «реклама» сімейного достатку – найдорожчі речі, іграшки , гаджети. А сама дитина залишається самотньою. Така модель формує у дитини почуття покинутості.

          Деколи батькам бракує часу на власну дитину: вони постійно зайняті роботою, кар’єрою, громадськими справами, питаннями світового масштабу. А для дитини, яку, власне, самі запросили у цей світ знаходяться замінники: комп’ютерні ігри, аудіо казки, не заперечуючи при цьому своєї любові і турботи про дитину.

БАТЬКИ, дозвольте прожити дитині своє дитинство сповна.

         Завдання родини – зростити дитину щасливою родиною. Завдання дитячого садка , як суспільного інституту, –  толерантно підказати батькам як зробити це цікаво, багатогранно, гідно.  Цілеспрямовано не вказуємо на правильність виховання. «Правильне виховання» у кожного своє. У кожної родини своя правда, свої традиції, своя самобутність.

         Завдання дитячого садка – не перетворити батьків на вимогливих учителів, які мають удома продовжувати навчальний процес, а зробити домівку місцем затишку, творчості, радості, відчуття комфорту й захищеності.  Ми прагнемо підказати родині як цікаво та спільно провести час із своєю дитиною. Для цього організовуємо спільні виставки дітей та батьків з  малюнками чи  виробами .  

          Особливо цінними для нас є участь батьків у навчально-виховному процесі – допомога в організації дозвілля,   виступ на святковому ранку, проведення майстер-класу, участь у спортивних змаганнях…  Різних форм існує безліч, потрібне лише ваше бажання, розуміння, активність.

         Оточення дитини щасливою родиною та  суспільним інститутом – дитячим садком сприяють формуванню соціального, фізичного й морального здоров’я дітей. 

Як планувати сюжетно-рольову гру

Знайомство  з  оточуючим  у  дитини  починається  зі  спостережень,  які супроводжуються  і  спрямовуються  поясненнями  дорослих,  доповнюються розповідями,  читанням,  розгляданням  картин.  Спостереження,  читання, розповідання  не  сприймаються  дитиною  одразу.  Необхідне  засвоєння отриманих  вражень  у  практичній  діяльності,  основним  видом  якої  у дошкільному віці є гра. Дитина  розмірковує  над  побаченим  і  почутим  та  відображує  це, наслідуючи дорослих, діючи — граючи. Такий  засіб  засвоєння  життєвих  вражень,  поглиблення  знань  відповідає наочно-образному мисленню дитини. У  грі  дитина  здобуває  нові  знання. 

В  багатьох  випадках  гра  стає  поштовхом  до  розширення  знань.  У  грі, практичній  діяльності  дитина  замислюється  над  тим,  що  бачила,  у  неї

виникають  питання. А тому СРГ протягом року не повинна бути хаотичною. До організації і проведення сюжетно-рольової гри повинен бути планомірний і системний підхід. Цим  неодмінно  має  скористатися  вихователь,  щоб

поширити і поглибити знання дітей, удосконалити свою професійну майстерність. Планування є необхідною умовою повноцінної організації педагогічного процесу.

Гра  тісно  пов'язана  з  усіма  розділами,  але  вона  має  свої  завдання,  як окремий вид діяльності.

Планування сюжетно-рольових ігор визначається Программою, за якою працює дитячий садок.

При  складанні  перспективного  плану  сюжетно-рольових ігор  вихователі спираються на психологічні особливості дитині відповідного віку, методику та власними  спостереженнями за дітьми.

Планування сюжетно-рольових ігор відображається як у перспективному плані, так і у календарному. У перспективному  плані  визначаються тематика гри, її сюжет (задум) та  мета,  яку  ставить перед собою  вихователь . Тут планується робота з усіма дітьми . У календарному плані відображається попередня робота до сюжетно-рольової гри . Попередня робота може плануватись і проводитись у різні відрізки часу під час будь-яких режимних моментів ( бесіда у рінкові та вечірні години, прогулянка  тощо). Також у календарному плані визначається робота з окремими дітьми, адже не  можна  забувати  про  необхідність  індивідуальної  роботи  з  дітьми, спрямованої  на  формування  характеру  дитини,  її  відносини  з  товаришами, розвиток її творчих здібностей. Важливо спланувати та провести підгрупову роботу (розігрування діалогу під час ігрової ситуації) з метою попередньої роботи до СРГ.

Уважно  спостерігаючи  за  іграми  дітей,  вихователь  визначає ,  якій дитині можна доручити виконання головної ролі, а з якою дитиною варто попрацювати індивідуально.  Вихователь обирає шлях, яким у подальшому пробудить  інтерес  до  нової    гри.

Поєднуючи декілька ігор ( см҆я+ лікарня, см҆я +перукарня тощо) в один сюжет , вихователі досягають її розширення і різноманітності. Особливо важливою для розвитку життєвої компетентності є «велика сюжетно-рольова гра» для дітей старшого дошкільного віку. Вона потребує особливого педагогічного підходу , грунтовної підготовки зі сторонни вихователя.

Складаючи перспективний план СРГ, вихователі керуються програмовими вимогами,  обмірковують  —  які  завдання  можуть  бути  вирішеними  за допомогою сюжетно-рольових ігор і як це зробити.

В роботі з дітьми третього року життя у плані приділяється багато уваги

формуванню  самостійної гри . На перших місяцях навчального року приділяється увага розвитку більш  розгорнутої  гри дітей з різними іграшками, намічаються найпростіші ігри з сюжетом, а не просто приймати на себе роль. Основне завдання для вихователів другої молодшої групи є формування у  дітей  уміння  розгортати  парну рольову взаємодію, елементарний рольовий діалог.  У другому півріччі вихованці вільно будують парні діалоги при простому сюжеті. Реалізуючи ці завдання, вихователі грають разом з дітьми, займаючи у грі позицію рівноправного партнера.

Спочатку для гри обираються однотематичні, двоперсонажні сюжети, де

для дитини зрозумілий зв'язок, (наприклад: лікар — пацієнт, водій — пасажир).

Особлива увага приділяється рольовому діалогу.  Для активізації рольової

взаємодії  вихователі  якомога  частіше  організовують  гру  на  основі  діалогу

"Телефонна розмова", яку можна використовувати у будь-якому сюжеті.

Основне  завдання  вихователів  у  роботі  з  дітьми  п'ятого  року  життя  — формувати більш складну рольову поведінку у сюжетній грі: вміння змінювати рольову поведінку, узгоджуючи свої дії  з іншими  партнерами у грі.

З  цією  метою  вихователі  використовують  багатоперсонажні  сюжети  з певною  структурою,  де  одна  з  ролей  безпосередньо  пов'язана  з  іншими

наприклад, лікар – медсестра – пацієнт.  Перукар – клієнт – інші працівники перукарні (адмістратор/прибиральниця) – інші клієнти у черзі. У  середній  групі  гра  поповнюється  іншимиисюжетами.

У  старшому  віці  відбувається  подальший  розвиток    рольової

поведінки, як основи розгортання різноманітних сюжетів гри в індивідуальній

та спільній з однолітками діяльності.

У  дітей  старшого  віку  ігри  стають  змістовнішими,  сюжет  значно

ускладнюється. Вихователі  старших  груп  формують  у  дітей  уміння  творчо  комбінувати різноманітні події, створюючи новий сюжет гри, робити це разом з дітьми.

  Також  надає  дітям можливість та створює умови для самостійного вирішення подальшого перебігу гри вільної самостійної гри. (використання фраз: «Стоп гра», « А давайте…» тощо).

Для зручності календарного планування варто пригадати такі форми роботи, де можливо включити підготовчу роботу до СРГ.:

•  Спостереження за працею дорослих (професії);

• Відпрацювання відповідного словника на заняттях з Грамоти, Ознайомленням з природою (Природа),  Ознайомленням з довкіллям (Суспільство);

•  Пізнавальна діяльністьна заняттях;

• Екскурсії;

• Бесіди,

• Розповіді за сюжетними картинами на заняттях з Розвитку мовлення;

• Читання з розгляданням

• Виготовлення атрибутів під час СХД, ручної праці;

• Відпрацювання акторської майстерності   під час СХД, театралізованої діяльності;

Отже, розвиток ігрової діяльності під час сюжетно-рольової гри  безпосередньо пов҆язаний із цілеспрямованою спланованою діяльністю вихователя.