Компоненти сюжетно-рольової гри

Сюжетно-рольова гра має такі структурні компоненти: атрибути, ролі, ігрові дії, ігрові діалоги , зміст гри(сюжет).

Атрибути. Під час гри діти використовують різні предмети: іграшки, зменшені копії реальних предметів, якими користуються дорослі (ложечки, лопатки, совочки тощо), предмети-замінники (кубик від конструктора замість телефона, частина пірамідки – чашка…).

Роль - спосіб поведінки людей у різноманітних ситуаціях, які відповідають прийнятим у суспільстві нормам ( лікар добрий, він допомагає  людям; мама ніжна і лагідна, вихователька в дитячому садку строга, але добра, директор магазину строгий та вимогливий ). Дитина діє не так, як їй захочеться, а так, як потрібно відповідно до ЇЇ ролі та ігрової ситуації.

            Ігрові дії – це дії дітей під час гри ( лікувати, купувати, помішувати кашу у каструлі, виймати гроші з гаманця).

            Ігрові діалоги – спілкування між двома або більше гравцями.

Головним компонентом сюжетно-рольової гри є сюжет (зміст), без нього немає самої сюжетно-рольової гри. Сюжет гри - це та сфера дійсності, яка відтворюється дітьми, це короткий зміст гри, це певна історія. Сюжет являє собою відображення дитиною певних дій, подій, взаємин з життя і діяльності оточуючих. При цьому його ігрові дії (крутити кермо автомашини, готувати обід, вчити малювати учнів і т.д.) - один з основних засобів реалізації сюжету.

Сюжети ігор можуть бути дуже-дуже різноманітні, але доступні віку дітей. У молодшому віці сюжети простіші, у старшому – складніші. Умовно сюжети поділяють поділяють на побутові (гри в сім'ю, дитячий садок); виробничі, що відображають професійну працю людей (гри в лікарню, магазин і т. д.); громадські (гри в святкування День міста, якусь подію у місті – відкриття магазина .).

Протягом історії людства сюжетно-рольові ігри змінюються, оскільки залежать від епохи, особливостей економіки, культурних, географічних, природних умов. У минулому столітті грали в космонавтів, моряків, а зараз доречно грати в ательє мод, банк тощо. В історії людства є і «вічні» сюжетно-рольові ігри: в сім'ю, школу, лікарню, магазин. Природно, ці ігри дітей різних часів відрізняються своїм змістом, сюжетом . Зміна сюжету диктується вимогами часу ( колись сім'я збиралася на парад, а зараз сім'я здійснює похід в кафе чи боулінг).

Зміст сюжетно-рольової гри втілюється дитиною за допомогою ролі, яку він на себе бере. Роль - засіб реалізації сюжету і головний компонент сюжетно-рольової гри.

            У дітей ясельного віку тільки рольова гра: вони беруть на себе роль (покупець-продавець, лікар-пацієнт) і виконує цю роль за допомогою атрибутів. Тобто є атрибути, ігрові дії, ролі, ігрові діалоги,  але немає сюжету. Починаючи з молодшого віку повинен з'являтися сюжет. Спочатку він простий, а у старшій групі більш розгорнутий. Майже у кожній сюжетно-рольовій грі у середньому та старшому віці може бути до сюжету додана « С'імя».  Умовно це можна позначити формулою « Дитячий садок» + « С'імя», «Магазин» + « С'імя», «Поліклініка» + « С'імя». А можна в залежності від сюжету ускладнити «С'імя» +«Поліклініка» + «Аптека» тоді і ролей більше для дітей буде.

Вершиною сюжетно-рольової гри є «ВЕЛИКА СРГ» де є декілька сюжетних ліній , які переплітаються.

            Для гри потрібне створення уявної ситуації, без якої неможливі її сюжет і зміст. Щоб скерувати сюжетно-рольову гру вихователь спочатку сам придумує сюжет (короткий зміст) та пропонує його дітям і керує його розвитком (підігрує дітям, бере на себе певну роль):

-          в місті подія – відкриття нового магазину;

-          сім'ї потрібно зварити обід. Для цього треба закупитись продуктами в магазині;

-          в сім'ї іде підготовка до Дня народження (прибирання в квартирі, приготування святкових страв, придбання подарунків для іменинника);

-          в місті подія – відкриття нового магазину;

-          в зоопарк везуть нового мешканця – білого ведмедя.

Але якщо діти добре вміють грати роль, то згодом можуть самі придумувати і розвивати сюжет.  

Запам'ятайте: НЕМА СЮЖЕТУ – НЕМА СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ!!!

Цікаві ігри з піском під час літніх канікул

       Всі діти люблять бавитись з піском, а особливо влітку в пісочниці або на пляжі. Пісок - це дивовижний, багатий своїми можливостями матеріал, податливий і здатний приймати будь-які форми. Сухий або вологий - він володіє різними властивостями, і пізнаючи їх, дитина відкриває для себе нові горизонти розвитку. Наприклад, сухий пісок діти люблять пересипати з ємності в ємність, або на землю, спостерігаючи за цим нехитрим, але цікавим процесом. З вологого піску - можна робити пасочки, будувати цілі замки, мости і міста – заселяючи їх невеликими фігурками. Всі ми в дитинстві любили додавати в сухий пісок воду і робити « тісто» чи «кашу-малашу» , а , може,   матеріал для грандіозного будівництва в пісочниці.

         З піском найкраще гратися, використовуючи іграшки для піску - пісочний набори: формочки, відерця, лопатки, грабельки, іграшкові вантажівки для його перевезення. Сучасні іграшки для піску - пісочні млини. В них зверху засипається сухий пісок, і, падаючи вниз - обертає іграшкові лопаті.

Пропонуємо цікаві ігри з піском у пісочниці:

Пісочні малюнки

Запропонуйте дитині малювати на піску кумедні фігурки (квіточки, тваринки, чоловічки тощо). Спочатку розрівняйте пісок долонею. Намалюйте фігурку самі, потім візьміть пальчик дитини і запропонуйте намалювати так само. Можна і використовувати паличку.  За допомогою пісочних малюнків можна закріпити  геометричні фігури, лічбу предметів.

Спочатку дорослий, граючи з дітьми на свіжому повітрі, може малювати на піску паличкою контур предмета, а дитина буде викладати по ньому зображення. Потім малюк сам почне вигадувати сюжети для своїх картин.

         На піску можна створювати зображення методом друкування (вдавлювання). Щоб видавлювати на піску контурні або об'ємні зображення, потрібно спочатку за допомогою лопатки, дощечки або долонь розрівняти вологий пісок, підготувавши таким способом гладку поверхню. А далі, злегка втискаючи в пісок формочки, а потім обережно знімаючи їх, друкувати на ньому різні зображення. Можна використовувати звичайні формочки для піску, бажано різного розміру і форми: круглі, квадратні, овальні, у вигляді зірочок, листочків, інших предметів і тварин. Комбінуючи відбитки різної форми і величини, ви зможете складати з них візерунок і навіть картину.

Пісочні хованки

        Візьміть невеликі іграшки з якими можна гратися у піску та сховайте в їх так, щоб дитина не бачила. Запропонуйте їй знайти ці іграшки. Для початку можна просто знайти всі іграшки в піску. А потім можна руками віднайти фігурку та на дотик відгадати її.

Просіювання, пересипання

         Зверніть увагу дитини на те, що пісок може бути сухим і вологим. Сухий пісок розсипається - з нього не можна нічого побудувати, але зате його можна просівати через сито. Змішайте з піском у ємності дрібні предмети (каштани, камінці, іграшкові фігурки для піску). Використовуйте сито та ємність для дрібних предметів, які відділили від піску. Покажіть дитині, як сухим піском можна виміряти обсяг різних форм і навіть пляшечок з вузькою шийкою, насипаючи туди пісок через лійку. Покажіть, як через вузьке горлечко пляшки пісок висипається назад довше, ніж через широке. Розкажіть дитині, що на цьому принципі засновані пісочний годинник. У давні часи, коли ще не було інших годин, саме пісочний допомагали людям відміряти час.

Пасочки

         Цікаві ігри можна запропонувати дітям з вологим піском. Для цього вологий пісок іграшковою лопаткою накладають в відерце або формочку і утрамбовують його зворотною стороною лопатки. Потім переверніть  формочку, притримуючи пісок долонею, перемістіть  на рівну поверхню, постукайте лопаткою  по її дну і обережно зніміть формочку. "Пасочка" готова. Прикрашати свої пасочки з піску дитина може за допомогою камінчиків, жолудів, насіння, черепашок, шишок, травинок або інших природних матеріалів.

         Можна запропонувати дитині "спекти" багато пиріжків різного розміру і форми, а потім порахувати їх. Організуйте в пісочниці гру в «Пекарню»/ «Хлібний магазин». Виконуючи замовлення покупців, продавець буде продавати половинки і навіть четвертинки хліба. Таким чином, дитина познайомиться в грі з новими для нього математичними поняттями.

         Іншим разом візьміть з собою на прогулянку набір іграшкового посуду, з якої малюк зможе пограти в «Кафе». Маленький кухар готуватиме обіди з трьох страв для своїх ляльок. Тут пісок виступатиме вже не тільки в ролі борошна і тіста, але і в якості крупи, солі і цукру. Для приготування перших і других страв кухареві знадобиться вода, а трава, квіти і листя стануть в нагоді для салатів.

         За допомогою піску можна приготувати безліч страв для святкової гостини під час гри «Сім’я».  Завдання дорослого в цій грі полягає в тому, щоб підказати дитині тему (сюжет) для нової гри «День народження», «Вечеря в сім’ї»  тощо.

Будуємо замки з піску

         Як побудувати замок з піску ?! Побудувати палац і навіть замок з піску з високими вежами і шпилями можна і дуже незвичайним способом. Для цього треба набрати половину відерця піску, а потім налити туди ж воду, довівши «будівельну суміш» до консистенції манної каші. Капаючи великими краплями мокрий пісок на свою споруду, можна нарощувати її вгору в формі вежі.

         Будівельну суміш з піску з водою можна помістити в поліетиленовий мішок, у якого відрізаний куточок, і видавлювати її через отвір. Останній спосіб нагадує прикрасу торта кремом за допомогою кулінарного шприца. Існує і ще один незвичайний спосіб ліплення з мокрого піску. Його можна порівняти з роботою скульптора.

Дослідники

       Старшим дітям для дослідження піску можна дати лупу. Насипавши трохи піску на білий аркуш паперу, разом з дитиною уважно розгляньте піщинки під лупою. Зверніть увагу дитини на те, що вони різної форми і розміру. Розкажіть дитині, як утворюється пісок. Піщинки - це крихітні камінчики, які виходять від тертя і ударів один об одного великого каміння.

         Також зверніть увагу дитини на те, що властивості у вологого піску зовсім інші, ніж у сухого: вологий пісок - іншого кольору (він темніший); вологий  пісок важкий. Зробіть терези з палички та шнурочка, насипте у однакові ємності сухий та вологий пісок, зважте. Цікавих вам відкриттів!

Як планувати сюжетно-рольову гру

Знайомство  з  оточуючим  у  дитини  починається  зі  спостережень,  які супроводжуються  і  спрямовуються  поясненнями  дорослих,  доповнюються розповідями,  читанням,  розгляданням  картин.  Спостереження,  читання, розповідання  не  сприймаються  дитиною  одразу.  Необхідне  засвоєння отриманих  вражень  у  практичній  діяльності,  основним  видом  якої  у дошкільному віці є гра. Дитина  розмірковує  над  побаченим  і  почутим  та  відображує  це, наслідуючи дорослих, діючи — граючи. Такий  засіб  засвоєння  життєвих  вражень,  поглиблення  знань  відповідає наочно-образному мисленню дитини. У  грі  дитина  здобуває  нові  знання. 

В  багатьох  випадках  гра  стає  поштовхом  до  розширення  знань.  У  грі, практичній  діяльності  дитина  замислюється  над  тим,  що  бачила,  у  неї

виникають  питання. А тому СРГ протягом року не повинна бути хаотичною. До організації і проведення сюжетно-рольової гри повинен бути планомірний і системний підхід. Цим  неодмінно  має  скористатися  вихователь,  щоб

поширити і поглибити знання дітей, удосконалити свою професійну майстерність. Планування є необхідною умовою повноцінної організації педагогічного процесу.

Гра  тісно  пов'язана  з  усіма  розділами,  але  вона  має  свої  завдання,  як окремий вид діяльності.

Планування сюжетно-рольових ігор визначається Программою, за якою працює дитячий садок.

При  складанні  перспективного  плану  сюжетно-рольових ігор  вихователі спираються на психологічні особливості дитині відповідного віку, методику та власними  спостереженнями за дітьми.

Планування сюжетно-рольових ігор відображається як у перспективному плані, так і у календарному. У перспективному  плані  визначаються тематика гри, її сюжет (задум) та  мета,  яку  ставить перед собою  вихователь . Тут планується робота з усіма дітьми . У календарному плані відображається попередня робота до сюжетно-рольової гри . Попередня робота може плануватись і проводитись у різні відрізки часу під час будь-яких режимних моментів ( бесіда у рінкові та вечірні години, прогулянка  тощо). Також у календарному плані визначається робота з окремими дітьми, адже не  можна  забувати  про  необхідність  індивідуальної  роботи  з  дітьми, спрямованої  на  формування  характеру  дитини,  її  відносини  з  товаришами, розвиток її творчих здібностей. Важливо спланувати та провести підгрупову роботу (розігрування діалогу під час ігрової ситуації) з метою попередньої роботи до СРГ.

Уважно  спостерігаючи  за  іграми  дітей,  вихователь  визначає ,  якій дитині можна доручити виконання головної ролі, а з якою дитиною варто попрацювати індивідуально.  Вихователь обирає шлях, яким у подальшому пробудить  інтерес  до  нової    гри.

Поєднуючи декілька ігор ( см҆я+ лікарня, см҆я +перукарня тощо) в один сюжет , вихователі досягають її розширення і різноманітності. Особливо важливою для розвитку життєвої компетентності є «велика сюжетно-рольова гра» для дітей старшого дошкільного віку. Вона потребує особливого педагогічного підходу , грунтовної підготовки зі сторонни вихователя.

Складаючи перспективний план СРГ, вихователі керуються програмовими вимогами,  обмірковують  —  які  завдання  можуть  бути  вирішеними  за допомогою сюжетно-рольових ігор і як це зробити.

В роботі з дітьми третього року життя у плані приділяється багато уваги

формуванню  самостійної гри . На перших місяцях навчального року приділяється увага розвитку більш  розгорнутої  гри дітей з різними іграшками, намічаються найпростіші ігри з сюжетом, а не просто приймати на себе роль. Основне завдання для вихователів другої молодшої групи є формування у  дітей  уміння  розгортати  парну рольову взаємодію, елементарний рольовий діалог.  У другому півріччі вихованці вільно будують парні діалоги при простому сюжеті. Реалізуючи ці завдання, вихователі грають разом з дітьми, займаючи у грі позицію рівноправного партнера.

Спочатку для гри обираються однотематичні, двоперсонажні сюжети, де

для дитини зрозумілий зв'язок, (наприклад: лікар — пацієнт, водій — пасажир).

Особлива увага приділяється рольовому діалогу.  Для активізації рольової

взаємодії  вихователі  якомога  частіше  організовують  гру  на  основі  діалогу

"Телефонна розмова", яку можна використовувати у будь-якому сюжеті.

Основне  завдання  вихователів  у  роботі  з  дітьми  п'ятого  року  життя  — формувати більш складну рольову поведінку у сюжетній грі: вміння змінювати рольову поведінку, узгоджуючи свої дії  з іншими  партнерами у грі.

З  цією  метою  вихователі  використовують  багатоперсонажні  сюжети  з певною  структурою,  де  одна  з  ролей  безпосередньо  пов'язана  з  іншими

наприклад, лікар – медсестра – пацієнт.  Перукар – клієнт – інші працівники перукарні (адмістратор/прибиральниця) – інші клієнти у черзі. У  середній  групі  гра  поповнюється  іншимиисюжетами.

У  старшому  віці  відбувається  подальший  розвиток    рольової

поведінки, як основи розгортання різноманітних сюжетів гри в індивідуальній

та спільній з однолітками діяльності.

У  дітей  старшого  віку  ігри  стають  змістовнішими,  сюжет  значно

ускладнюється. Вихователі  старших  груп  формують  у  дітей  уміння  творчо  комбінувати різноманітні події, створюючи новий сюжет гри, робити це разом з дітьми.

  Також  надає  дітям можливість та створює умови для самостійного вирішення подальшого перебігу гри вільної самостійної гри. (використання фраз: «Стоп гра», « А давайте…» тощо).

Для зручності календарного планування варто пригадати такі форми роботи, де можливо включити підготовчу роботу до СРГ.:

•  Спостереження за працею дорослих (професії);

• Відпрацювання відповідного словника на заняттях з Грамоти, Ознайомленням з природою (Природа),  Ознайомленням з довкіллям (Суспільство);

•  Пізнавальна діяльністьна заняттях;

• Екскурсії;

• Бесіди,

• Розповіді за сюжетними картинами на заняттях з Розвитку мовлення;

• Читання з розгляданням

• Виготовлення атрибутів під час СХД, ручної праці;

• Відпрацювання акторської майстерності   під час СХД, театралізованої діяльності;

Отже, розвиток ігрової діяльності під час сюжетно-рольової гри  безпосередньо пов҆язаний із цілеспрямованою спланованою діяльністю вихователя.

КАРТОТЕКА ДИДАКТИЧНИХ ІГОР -– ПОМІЧНИЦЯ ВИХОВАТЕЛЯ

У своїй роботі вихователі часто відчувають необхідність систематизувати ті чи інші засоби взаємодії з своїми вихованцями. Зокрема це стосується дидактичних ігор, які щоденно використовує педагог у своїй роботі. Частина ігор (настільно-друковані) придбані у магазині чи виготовлені власноруч самим вихователем розміщуються  на полиці шафи і нагадують про себе вихователю: «Завтра візьми мене на заняття з природи. Я тобі стану у пригоді для закріплення вивченого». Але не менш цікавими та важливими у навчально-виховному процесі є словесні дидактичні ігри. Як вдало використати в освітньому процесі ту чи іншу дидактичну гру? Як пам’ятати про  існування не тільки настільно-друкованих ігор, а й про словесні ігри та про ігри з предметами?  А для цього у нагоді вихователю стане КАРТОТЕКА ДИДАКТИЧНИХ ІГОР.

 Згідно Примірної інструкції з діловодства у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.10.2012 № 1059 до складу обов’язкової документації вихователів дошкільних навчальних закладів ввійшла картотека дидактичних ігор та методичних розробок (конспектів різних видів роботи з дітьми).

Давайте детальніше розберемося, що ж таке КАРТОТЕКА і чим вона відрізняється від КАТАЛОГА

КАРТОТЕКА (від давньо-грецьких слів «лист» та «місце зберігання») — упорядковане зібрання даних на паперових картках малого формату. Тобто це система карток з обліковою, довідковою та іншою інформацією. Також — це скринька чи шафа для зберігання карток. У скринці (шафі) картки можна систематизувати як за алфавітом, так і за темою чи періодичністю

КАТАЛОГ – це  список, перелік за яким-небудь напрямком (як правило за алфавітом чи темою).

            Як бачимо, поняття дуже схожі. Проте є суттєва різниця:  каталог вказує нам лише про наявність чого – небудь та місце його зберігання у певному просторі, а   картотека містить більш повну та глибшу інформацію. У картку внесено  конкретні дані про когось або про щось (людину , гру, іграшку, книгу , журнал, газету, статтю).  Представлена інформація в картці відзначається новизною, актуальністю, конкретністю, способом виконання тощо.  Отож не плутайте картотеку з каталогом.

            Тож давайте детально поговоримо про картотеку дидактичних ігор

Доцільність створення картотеки ігор:

1. Цілеспрямована підготовка вихователя до змістовної діяльності з вихованцями протягом «проживання» ними інтегрованого тематичного блоку.

2. Здійснення індивідуальної роботи з дітьми із певних розділів;

3. Допомога вихователю при складанні календарного плану та підготовці до наступного робочого  дня з дітьми.

4. Створення системи дидактичних ігор, які використовуються вихователем під час освітнього процесу на занятті та у повсякденному житті.

5. Упорядкування дидактичних ігор за змістом (розвиток мовлення, математика, природа тощо); за активністю дітей (словесних, настільно-друкованих, з використанням іграшок та предметів); за наявністю ігрового матеріалу.

6. Визначення «прогалин» у використанні дидактичних ігор із певних ліній Базового компоненту чи розділу Програми за якою ви працюєте.

7. Забезпечення системності у плануванні та здійсненні ігрової діяльності .

Як створити картотеку

Покроковий механізм створення картотеки дидактичних ігор

1. Створити картки з дидактичними іграми. Для естетичного вигляду картки повинні бути однакового розміру.

2. Визначитись з системою зберігання карток у картотеці ( за темами, за змістом, за алфавітом чи за лініями Базового компоненту). Досвід вихователів показав, що найефективніше створювати за змістом (розвиток мовлення, математика, народознавство тощо).

3. Для зручного користування картку можна наклеїти на картон чи заламінувати. А ще зручно було б згрупувати певні ігри за допомогою кольорового картону, наклеївши картки з описом гри на картон відповідного кольору.

4. Виготовити розділювачі певного кольору, які  чітко розділятимуть одні ігри від інших.

5. Розмістити  картки та розділювачі у відповідну скриньку (папку).

6. Оформити скриньку (папку) з картками відповідним підписом «Картотека дидактичних ігор». Вихователі:_______

7. Користуємося щодня та поповнюємо постійно.

Створюємо картку з дидактичною грою для картотеки

Орієнтовна структура картки :

1. Назва гри.

2. Вікова група .

3. Мета гри.

4. Обладнання ( якщо цього вимагає гра)

5. Хід гри

Якщо ви володієте оргтехнікою, можете оздобити картки веселим естетичним фоном чи картинкою

За таким же принципом вихователь може створити й інші картотеки:

-Картотеку спостережень /прогулянок (картку зручно взяти з собою на прогулянку).

-Картотеку рухливих ігор (картку зручно взяти з собою на прогулянку та скористатися нею під час розучування нової гри).

-Картотеку потішок.

-Картотеку експериментів.

- Картотеку  сюжетно-рольових ігор.

Створення картотеки вимагає часу, проте  потім ви його зекономите, швидко готуючись до наступного робочого дня. Успіхів  у створенні картотеки.

В публікації використані  зображення  з сайтів:

http://anelok.in.ua/holovna/holovna-storinka

http://shop.mcfr.com.ua/ua/catalog/osvita/metodichna_skarbnichka_vihovatelya/#desc

Проведення з дітьми пальчикової гімнастики

пам’ятка для вихователів

            Сьогодні кожен педагог, який гармонійно розвиває дошкільників, знає, що в процесі виховання ніяк не обійтися без цікавих форм роботи. Найрізноманітнішим та  найпростішим, доступними і найбільш надійним варіантом була і залишається пальчикова гімнастика.

            Призначення пальчикової гімнастики 

            Суть пальчикової гімнастики складається в обіграванні якої-небудь ситуації за допомогою масажу або гімнастики для пальців. Найчастіше всі історії, які використовуються для пальчикової гімнастики, написані у віршах, вони римовані і дуже подобаються дітям.  Пригадаймо «Сороку-ворону», «Кую, кую чобіток» та інші. Основне призначення пальчикової гімнастики - перемикання уваги і розвиток дрібної моторики, яке здійснюється на початкових етапах шляхом наслідування дій дорослих. Рух пальців рук має тісний взаємозв'язок з мовною функцією, тому правильна координація рухів робить величезний вплив на розвиток мовлення дитини. При супроводі рухів пальців повторенням римованих рядків у дітей формується правильна вимова звуків, удосконалюється пам'ять, виробляється вміння говорити чітко і швидко, погоджуючи мову і рухи.  

            Для розвитку фантазії у малюків можна одягнути на пальчики різні ковпачки або розмалювати подушечки пальців смішними смайликами, обіграти ситуацію. Головне, щоб дітям подобалося і вони отримували максимум користі, а заняття були для них в радість, тому що гармонійний психологічний розвиток - насамперед.

            Основні етапи проведення пальчикової гімнастики 

Підготовчий процес в цьому випадку дуже важливий, і правильна організація завжди буде запорукою успішного виховання. 

1. Насамперед, дорослому перед заняттям слід потренуватися самому, щоб під час заняття все пройшло відмінно. 

2. Перед грою найкраще ознайомити дитину з персонажами, які будуть у ній зустрічатися. Для цього можна використовувати ілюстрації книжок або мультфільми.
3. Дітям від 2-2,5 років  рекомендується виконувати пальчикову гру не як пасивну гімнастику, а повторювати рухи  спільно з дорослим. 

4. Виконуючи вправи  пальчикової гімнастики у віршованому супроводі, обов'язково витримуйте паузи, грайте голосом і використовуйте можливості міміки на 100%. Це дуже цінують діти. 

5. Спочатку вибирайте кілька невеликих ігор. Вивчивши їх, переходите до наступних, не зациклюйтеся на одних, обов'язково вивчайте нові ігри , поступово ускладнюючи їх і збільшуючи їх тривалість.

6. Виконуючи пальчиковую гімнастику, пам'ятайте, що руки відповідають за різні півкулі мозку. Тому позаймавшись однією рукою, перейдіть до занять на другий, залучаючи з часом в процес обидві. 

7. Пальчикова гімнастика для дітей до 3 років за тривалістю не повинна перевищувати 10-15 хвилин, інакше вони втомляться і втратять інтерес. У день можна проводити 2-3 заняття. 

8. Ніколи не примушуйте дитину силоміць до пальчикової гімнастики і обов'язково намагайтеся з'ясувати справжню причину відмови.

            Правильно організована пальчикова гімнастика для дітей стане цікавим захопленням і корисним дійством, допоможе пробудити фантазію і творчі задатки, стимулювати самостійну мовну діяльність і виступить основою майбутнього естетичного розвитку.