Методика ознайомлення з формою предметів (молодший вік 3-4 роки)

 

У дітей четвертого року життя формуються певні знання про форму предметів і геометричні фігури як еталони форми. Діти вчаться розрізняти кулю і куб, коло і квадрат, користуючись прийомом обстеження цих фігур дотиково-руховим і зоровим способами. Крім того, на заняттях з конструювання діти ознайомлюються з деякими елементами будівельного матеріалу: кубиками, цеглинками, пластинами, призмами, брусками.

Діти розглядають і порівнюють кулю і куб, знаходять спільне та відмінне у цих предметах (фігурах). Звертаючись із запитанням до дітей, вихователь привертає їхню увагу до особливостей фігур: «Що це? Якого кольору кулі? Яка з двох куль більша? Яка з них менша?»

 

За завданням вихователя одна дитина бере в руки  маленьку кулю, а інша — велику. Діти передають кулі по колу: маленьку наздоганяє велика куля. Потім напрям  руху змінюється. У процесі таких ігор діти уточнюють особливості кулі — вона кругла, у неї немає кутів, її можна котити. Діти порівнюють кулі різного кольору і величини. Тим самим вихователь підводить їх до узагальнення, що форма не залежить від кольору і величини предмета.

Аналогічно уточнюються і узагальнюються знання дітей про куб. Діти беруть в руки куб, пробують прокотити його. Він не котиться. У куба є кути і грані, він стійко стоїть на столі, підлозі. Із кубів можна будувати будиночки .стовпчики, ставлячи один куб на другий.

 Найважливішим моментом при ознайомленні дітей з формою є організація зорового та дотиково-рухового і сприйняття форми, використання різноманітних практичних дій, які виявляють їх властивості. Обстеження дітьми форми предмета включає такі дії: показ (демонстрація) геометричної фігури і називання її; обстеження геометричної фігури за допомогою конкретних практичних (що обводяться по контуру) дій; порівнювання фігур, різних . за кольором та розміром; порівнювання геометричних фігур з предметами, близькими за формою; закріплення  властивостей геометричної фігури в малюванні, ліпленні, аплікації.

В організації роботи з ознайомлення дітей з формою предмета значне місце займає показ (демонстрація) самої фігури, а також показ способів її обстеження. Вихователь учить дітей при обстеженні предмета тримати його в лівій руці, вказівним пальцем правої руки обводити ) його по контуру. Для того щоб діти краще виділяли особливості геометричних фігур, моделі слід порівнювати попарно: кулю і куб, коло і квадрат; куб і квадрат. Фігури обов’язково треба брати різні за розміром та кольором, а надалі — відмінні за основною ознакою .

Мета таких занять: вчити дітей порівнювати круг і квадрат між собою, знаходити в навколишній обстановці предмети, схожі за формою на круг і квадрат.

ПРИКЛАД:

— Діти, до нас у гості прийшли лялька і ведмедик. Вони принесли кожному з вас різні фігури. Ці фігури лежать у вас на столах. Назвіть їх. (Діти називають фігури). Ведмедику цікаво знати, чи всі діти впізнають квадрат? Візьміть у праву руку квадрат і підніміть.  Молодці! А тепер лялька хоче подивитися, чи всі діти знають круг. Візьміть у ліву руку круг і покажіть його. Молодці!

А тепер покладіть круг на квадрат. Ось так. Чи повністю закрився квадрат? Ні, залишилися кути. Правильно! А чи є у круга кути?» «У круга немає кутів»,— кажуть діти (повторити кілька разів). «У квадрата є кути і сторони. Круг круглий, його можна котити, але можна і покласти. Ось так. А тепер давайте подаруємо ляльці іграшки, схожі на круг, а ведмедикові — на квадрат». Діти відбирають предмети, іграшки, схожі на ці геометричні фігури.

Для розвитку в дітей навичок обстеження форми предметів і нагромадження відповідних уявлень організовуються різні дидактичні ігри та вправи. Так, з метою засвоєння назви та уточнення основних властивостей окремих геометричних фігур, вихователь організовує ігри: «Назви геометричну фігуру», «Чарівний мішечок», «Доміно фігур» та ін.

 У грі «Чарівний мішечок» вихователь вчить дітей вибирати фігури на дотик за зразком. На столі заздалегідь розставляють знайомі дітям геометричні фігури, у мішечку знаходяться такі самі, як і на столі. Спочатку вихователь звертає увагу на геометричні фігури, розташовані на столі. Діти називають їх. Потім за вказівкою вихователя дитина знаходить у мішечку таку, яка стоїть на столі, і показує її. Якщо дитина не може виконати завдання, то вихователь ще раз нагадує способи обстеження фігури: правою рукою повільно обводити по краю (контуру). Можна і лівою рукою допомагати. При повторному проведенні гри збільшується кількість геометричних фігур.

В іграх «Знайди предмет такої самої форми», «Що лежить у мішечку?», «Геометричне лото» та ін. діти вправляються у зіставленні форми предметів з геометричними зразками. Такі завдання складніші, але цілком доступні для дітей. Вони розвивають у них здатність аналізувати навколишню обстановку, абстрагувати при визначенні форми предметів. Так, дитина, сприймаючи картину, що висить на стіні перед нею, відволікається від сюжету картини, а виділяє лише форму рамки (квадрат).

Діти цього віку при проведенні відповідної цілеспрямованої роботи з ними можуть аналізувати складніші форми. Так, діти створюють орнамент із кольорових геометричних фігур. При цьому вони аналізують малюнок, виділяють у ньому окремі геометричні фігури, обстежують їх за контуром, називають, а потім відтворюють малюнок орнаменту.

У вільний від занять час діти цієї групи дуже люблять ігри з «Розрізними картинками».

Геометричні фігури круг і квадрат використовуються на заняттях з математики як роздавальний матеріал.

 

Джерело :    К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку




Методика ознайомлення з величиною предметів (молодший вік 3-4 роки)

 

Діти четвертого року життя у процесі безпосереднього порівняння (накладанням, прикладанням і приставленням) вчаться розрізняти і позначати відповідними словами величину однакових і різних за розміром предметів (великий — маленький, однакові за величиною), . Вони ставлять предмети поряд, визначають результати порівняння відповідними словами: вище — нижче, однакові за висотою.

Для порівняння спочатку використовують предмети контрастних розмірів. (Різниця у розмірах демонстраційного матеріалу не менш як 10—15 см, роздавального — не менш як 5 см). Предмети розташовують так, щоб порівнюваний розмір було добре видно.

На перших заняттях, коли діти виділяють величину предмета в цілому, порівнювання предметів здійснюється на око. Предмети розташовують в одній площині поряд. Порівнюються однорідні предмети: великий і маленький м’яч, велика і маленька мотрійки, Для зручності і кращого орієнтування дітей предмети добирають так, щоб вони відрізнялись за величиною та кольором. Наприклад, синій м’яч більший, а червоний — менший; велика мотрійка в синій хусточці, а маленька — у білій тощо,

З формуванням навичок у дітей порівнювати предмети за величиною поступово зменшують відмінність у предметах за цією ознакою. Діти порівнюють предмети, які не дуже відрізняються за величиною. Для цього використовуються прийоми накладання і прикладання,

Як роздавальний матеріал можна використовувати знайомі геометричні фігури і силуети різних предметів, іграшок. Діти оволодівають прийомом безпосереднього порівняння накладанням. Вони порівнюють великий і маленький круг, велику і маленьку ялинку. Для того щоб діти діяли свідомо, педагог ставить перед ними запитання: «Що треба зробити, щоб дізнатися, який із предметів більший (менший)?»

При порівнюванні предметів за висотою велике значення має руховий аналізатор — жест руками. Показуючи висоту, дитина робить жест рукою знизу догори, від основи до верхнього краю предмета.

Мета таких занять навчити дітей порівнювати два предмети, контрастні по висоті, користуючись прийомом прикладання; позначати результати порівнювання словами: вище, нижче, високий, низький .

Приклад:

У гості до дітей приходять дві ляльки: Катруся і Марійка. Катруся вища за Марійку на 8—10 см. Ляльки вітаються з дітьми. Вихователь говорить: «Катруся і Марійка засперечалися, хто з них вищий на зріст. Діти, давайте допоможемо їм визначити, хто вищий, а хто нижчий. Як можна про це дізнатися? Правильно, треба поставити ляльок спиною одну до одної. Яка лялька вища? Катруся чи Марійка?» Запитуючи про це, вихователь проводить рукою знизу догори вздовж тулуба кожної ляльки.

«Так, Катруся вища за Марійку! Скажімо всі разом: «Вища!» Діти повторюють.

«А яка лялька нижча? Так, Марійка нижча за Катрусю. Скажімо всі разом: «Нижча!» Діти повторюють.

Далі вихователь, вказуючи на іграшкові пірамідки, що стоять на деякій відстані одна від одної, запитує: «Що це? Якого кольору пірамідки? Як дізнатися, яка з них вища? Миколко, постав пірамідки поряд. Покажи, яка з двох пірамідок вища. Яка нижча? Яку пірамідку подаруємо Марійці? А яку — Катрусі? Чому?» Діти дарують лялькам пірамідки.

Друга частина заняття проходить з роздавальним матеріалом. Кожна дитина має два дерев’яних стовпчики різного кольору, контрастних за висотою, і двоє каченят (одне — жовте, друге — біле). Вихователь запитує: «Якого кольору стовпчики? Який стовпчик вищий (нижчий)? Як можна про це дізнатися?» Діти порівнюють стовпчики за висотою, використовуючи прийом прикладання.

Далі дітям пропонується взяти в ліву руку низький стовпчик, а в праву — високий. Педагог викликає 3—4 дітей і просить їх назвати, у якій руці в них високий, а в якій — низький стовпчик. У кінці заняття діти на високий стовпчик ставлять жовте, а на низький — біле каченя («Жовте сіло на високий стовпчик, а біле — на низький»).

Особливого значення у формуванні уявлень про величину набувають дидактичні ігри та вправи. Це насамперед ігри та вправи на засвоєння співвідношення предметів за величиною в цілому і за окремими параметрами (у цій віковій групі — за висотою). Так, вихователь організовує ігри «Великий і маленький», «Заховай кульку в долонях», «Зберемо пірамідку із кілець» та ін., а також ігри та вправи на розвиток окоміру: «Знайди таке саме кільце», «Збудуємо дім», «Збирання фруктів» тощо.

Виділенню ознаки величини сприяє створення ігрових ситуацій, у яких успіх тієї чи іншої дії пов’язаний з ступенем вираження ознаки і вимагає її врахування. Так, діти самі вибирають, під яку ялинку заховається великий ведмедик, а під яку — маленький зайчик.

Діти порівнюють предмети за величиною за принципом парності. Наприклад, червоне кільце більше від синього, але дорівнює за величиною зеленому; синє кільце менше від червоного і зеленого.

Уміння дітей порівнювати предмети за величиною закріплюються у процесі їхньої продуктивної діяльності: у ліпленні, аплікації, малюванні, конструюванні, а також у процесі організації самостійної ігрової діяльності. Діти будують маленьку машину для зайчика і велику — для ведмедика, маленький диван — для Андрійка і великий — для ляльки Марійки.

Під впливом цілеспрямованого навчання у дітей четвертого року життя поступово формується поняття про відносність величини: той самий предмет може бути то великим, то маленьким, залежно від того, з яким предметом його порівнюють.

 

Джерело :    К. Й. Щербакова. Методика навчання математики дітей дошкільного віку



Про траєкторію руху та розвитку професійної компетентності педагога

  Чи потрібно кожному з нас самовдосконалюватись та розвиватися професійно?  Ми часто чуємо поняття: професійний розвиток, траєкторія профес...