Витоки особистості починаються з
дошкілля. І нам, педагогам-дошкільникам потрібно все робити для того, щоб ці
витоки були світлими, життєдайними, і на сам кінець – духовними. Це все те, що
ми закладаємо у перші шість років в побудову особистості. Від цього залежить
те, чи буде дитина в подальшому соціоцентрованою чи буде вона сконцентрована у
своєму его: в своїх его-почуттях, своїх его-потребах. І це в великій мірі
залежить від нас, від нашої майстерності, і в прямому сенсі залежить від нас,
як особистостей. Бо виховання особистістю – це найпотужніший метод виховання.
Тому педагог-дошкільник в першу чергу повинен сам бути непересічною
особистістю, з великим почуттям та
повагою до самої дитини.
Наступність можна розуміти у різних аспектах.
Може бути наступність в освітній діяльності між вихователем дитячого садка та
вчителем початкової школи, наступність у роботі з батьками, наступність в
організації розвивального простору, а також наступність в соціалізації. Якщо
соціалізацію в дитячому садку розглядати широко і детально, то вона має стати
основою виховної роботи у початковій школі. Роботу по формуванню соціальної компетентності неможливо організовувати тільки у закладі
дошкільної освіти тому, що коли діти вступають у початкову школу, у них уже
сформовані певні соціальні навички.
На даному етапі розвитку суспільства
соціальна компетентність у дітей дещо шкутильгає. Батьки часто остерігають
своїх дітей від вулиці, поступово зникає
вулична соціалізація, де проходить спілкування дитини з іншими дітьми різного
віку. Діти дуже часто зайняті гаджетами. Внаслідок цього соціальна модель
дитини часто розвивається не в тому напрямку, в якому б нам, педагогам,
хотілося б.
Отож,
найцінніші форми роботи для соціалізації дитини
Сюжетно-рольова гра, здавалося б така
ясна і зрозуміла, але разом з тим така важка для вихователя
у виконанні, має найбільшу цінність для формування соціальної
компетентності. Справді, чому, як і навіщо діти раптом беруть на себе ролі
дорослих і починають спілкуватись, взаємодіяти між собою?
Згідно з концепцією дитячої гри Д.Б.
Ельконіна, рольова гра є вираженням зростаючого зв'язку дитини з суспільством. Гра
соціальна за своїм походженням і за своєю природою. Її виникнення пов'язане з
цілком певними умовами життя дитини в суспільстві. Важливим під час сюжетно-рольової
гри є той факт, що в процесі гри дитина не просто уявляє себе якоюсь дорослою людиною ("Я - мама",
"Я - лікар"), але, що найголовніше, діє як доросла людина,
спілкується з такими ж «дорослими» людьми. Через виконання ігрової ролі
здійснюється зв'язок дитини із суспільством. Рольова гра має неоціненну силу
для соціалізації.
Ще одним вагомим фактором для формування
соціальної компетентності є спільна для дітей дошкільників і учнів
початкової школи участь у різноманітних соціальних акціях: це і збір
макулатури, і підготовка малюнків і листів для воїнів АТО. Діти разом звикають
бути громадянами свого міста, своєї країни і, взагалі, займати активну
соціальну позицію .
А як цікаво проходять у нас спільні
розважальні заходи. Найчастіше це відбувється у День народження закладу.
Спільне свято є спільною радістю, яке повноцінно проживають дошкільники і учні.
Хочеться пригадати про науковий метод
відомого педагога Марії Монтессорі, спостереження та дослідження якої в повній
мірі забезпечують формування соціальної компетентності дитини. У Монтессорі
групі діти завжди різного віку – від 3 до 6(7) років . Потрапляючи в
різновікову групу, дитина бачить те, до чого реально може прагнути, розуміє, що
якщо інші діти це роблять, то значить, і я можу цього досягти. Молодші діти
переймають у старших правила поведінки, способи вирішення конфліктів, а також хочуть
повторити те, чим займаються старші - наприклад, цікавляться більш складним
матеріалом. Старші дуже часто допомагають молодшим, щось їм пояснюють. Вони тренуються
доносити свої думки, розвиваючи при цьому мову, терпіння, вміння пояснювати.
У різновіковій групі Монтессорі ми практикуємо спілкування дітей у крузі та на жовтій лінії, де діти діляться
своїми враженнями про побачене, почуте, пережите, святкування Дня народження, або ж просто разом послухати
тишу. Таїнство круга проходить за певними правилами: кожному бажаючому дають
право висловити свою думку, не дають негативної
оцінки висловлюванню дитини, - тим самим поважають думку того, хто говорить. У
крузі може говорити дитина, у якої щось в руках – свічка, сердечко. Така форма
роботи для формування соціальної компетенції є найбільш ефективною і найменш
затратною. Розмови в крузі проводяться щодня, або і декілька разів на день,
коли виникає нагальна потреба. І скажу вам відверто: ті діти, які на протязі
дошкільного дитинства щодня розмовляли один з одним на різноманітні теми у
крузі, під час навчання у початковій школі по іншому розмовляють, по іншому
міркують, і , загалом, більш соціалізовані.
Проведення таких рефлексивних
фронтальних заходів має продовження у новій українській школі під назвою «Ранкові зустрічі».
У закладі дошкільної освіти
вибудовуються лише перші сходинки соціальних навичок. Потім вони продовжують
будуватись у молодших класах початкової школи. І саме в школі потрібно
закріплювати вже набуті дошкільниками
соціальні навички з метою засвоєння соціальних ролей, саморегуляції
поведінки, осмисленій поведінці громадянина.
Ми, педагоги, свою справу повинні зробити якісно, ми маємо
підготувати дитину, як особистість. І я
бажаю нам успіхів у цій складній, але цікавій
справі.
