Як сформулювати методичну тему

На початку навчального року кожен педагог: обирає собі методичну тему, над якою працюватиме протягом року (чи й більше), і визначає напрям та зміст своєї роботи узгоджує свою тему з методичною темою, над якою працює освітній заклад

Під час розроблення індивідуального плану професійного розвитку вихователі та інші педагоги дошкільного закладу часто стикаються з різноманітними труднощами, які виникають вже на етапі формулювання теми.

Утім цей крок — один з найважливіших, адже тема визначає напрям методичної роботи надалі. Аби уникнути помилок потрібно врахувати деякі рекомендації, які допоможуть правильно сформулювати методичну тему.

 Методична тема має бути актуальною. Не розглядайте її винятково з погляду відповідності теми чинним нормативно­-правовим актам.

Насамперед вона має бути обумовлена освітніми потребами конкретної групи дітей. Проаналізуйте результати діагностики рівня розвитку дитини, яку проводять для індивідуалізації освіти й оптимізації роботи з групою дошкільників. І лише після цього визначайте проблеми й завдання, формулюйте цільову частину методичної теми.

У методичній темі відобразіть мету педагогічної діяльності (М) та засоби (З), за допомогою яких вона буде досягнута. Сформулювати методичну тему можна за однією з формул: М + З або З + М (мета + засоби \ засоби + мета). Теми поєднують за допомогою зв’язок «через», «на основі», «у процесі» (наприклад, «Розвиток дитячої уяви у процесі образотворчої діяльності») , а також теми поєднуються за допомогою зв’язок «як засіб», «як інструмент» (наприклад, «Сюжетно-­рольова гра як засіб соціалізації дитини»).

Мету педагогічної діяльності, яку відображає методична тема, формулюйте на основі цільових орієнтирів Базового компонента дошкільної освіти (БКДО) та цілей програми розвитку дошкільного закладу. З огляду на те що цільові орієнтири БКДО сформульовані здебільшого загально, конкретизуйте їх (наприклад: «Розвиток мовлення дошкільників засобами дидактичної гри»). Засобами досягнення мети педагогічної діяльності обирайте різні види дитячої діяльності, педагогічні технології, методи та прийоми. Тоді методична тему звучатиме, наприклад, так: «Проектна діяльність як засіб формування і розвитку в дошкільників навичок взаємодії з дітьми та дорослими».

Технологія роботи над методичною темою така:

* ознайомлення з теоретичним матеріалом;

*формування практичної частини роботи, зокрема: – складання конспектів занять та інших режимних моментів;

*участь у таких заходах, як: засідання педагогічної ради та методичних об'єднань (семінари , семінари-практикуми, конференції

* обговорення з колегами результатів, отриманих під час роботи над методичною темою.

Робота над методичною темою — це довготривалий процес, під час якого педагог: опрацьовує значну кількість методичної літератури ознайомлюється з практичним досвідом щодо питання, яке є об’єктом дослідження набуває нових знань опановує новинки педагогічної науки.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1567-yak-sformulyuvati-metodichnu-temu-shpargalka-dlya-vihovatelyametodista

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/question/320-yak-uchitel-pratsyu-nad-metodichnoyu-temoyu

Самоосвіта як одна з форм підвищення кваліфікації педагогів

Розвиток особистості педагога нерозривно пов’язаний з його прагненням до самостійного поповнення своїх знань. Більше того, сьогодні самоосвіта – одна з важливих форм системи безперервного підвищення кваліфікації педагогів дошкільних закладів.

 Самоосвіта – це самостійне поповнення знань із різних джерел з урахуванням інтересів, схильностей кожного конкретного педагога. Як процес оволодіння знаннями вона тісно пов’язана із самовихованням і вважається його складовою:: у людини розвивається вміння самостійно здобути нові знання.

Керівнику необхідно так організувати роботу, щоб самоосвіта стала потребою вихователів і педагогів додаткової освіти. Варто створити у колективі умови, за яких у педагогів формується відповідальне ставлення до свого професійного росту й занять самоосвітою

Правило персональної відповідальності робить сам процес самоосвіти якісним і результативним.

            Вибір тем для самоосвіти.

Теми для самоосвіти можна підбирати з урахуванням індивідуального досвіду й професійної майстерності кожного вихователя. Тема завжди пов’язана із прогнозованим результатом ( що ми хочемо змінити ) і спрямована якісно нових результатів роботи.

Тому організація самоосвіти педагогів має бути гнучкою, що дає змогу залучати до неї кожного працівника, активно включаючи всю роботу із самоосвіти у педагогічний процес дитячого садка.

При цьому дуже важливі послідовність дій і поступовість у розв’язанні завдань. Не слід поспішати у нав’язуванні тем і жорстко вимагати складати різні плани і звіти.

В індивідуальній бесіді з вихователем треба визначити, яка проблема йому цікава або в чому він зазнає труднощів, що нового є в педагогічній практиці.

Є педагоги, які самостійно цікавляться всіма інноваціями. Їм часто необхідна допомога у підборі методичної літератури з певної теми.

Система методичних заходів має підпорядковуватися головній меті – стимулювати педагогів у професійному самовдосконаленні. Можна об’єднати кількох вихователів роботою над темою близькою до змісту річного завдання дошкільного закладу. Якщо дитячий садок готується до інноваційної або експериментальної роботи, то питання самоосвіти слід враховувати у тематиці експериментальної діяльності.

Керівник – стратег розвитку своєї установи. Він створює цілий комплекс умов для професійного росту кожного педагога, перша з яких – це мотивація педагогічного колективу до постійної роботи із самоосвіти.

                 План самоосвіти.

Щорічно у дошкільних закладах складають план самоосвіти педагогів де чітко визначають, хто над якою проблемою працює і в якій формі звітує про свою роботу.

Звіти із самоосвіти можна заслуховувати на засіданнях педагогічної ради. А також організовувати їх, як складову будь – якого методичного заходу, чи заходу з дітьми/батьками: семінар, семінар-практикум, ділова гра, виставка дитячих малюнків, батьківські збори, лялькова вистава чи концерт.

Для того, щоб робота із самоосвіти була успішною, у методичному кабінеті для неї створюють необхідні умови.

Дуже важливо не звести організацію самоосвіти до формального ведення додаткової звітної документації – планів, виписок, конспектів.

Форми самоосвіти.

Підбиваючи підсумок, ще раз наголосимо, що форми самоосвіти різні:

- робота в бібліотеках із книгами, періодичними виданнями;

- участь у роботі науково – практичних конференцій, семінарів;

- ведення власної картотеки з досліджуваної проблеми.

Результатом зусиль педагога є вдосконалення роботи з дітьми, зростання його професійної майстерності.

Кілька порад тим, хто займається самоосвітою

Важливо:

- доповнювати знання з певного питання, які ви отримуєте з одного джерела, відомостями з іншого. Це дає змогу порівнювати, аналізувати, робити висновки і формувати власну думку;

- користуватися бібліотечними каталогами. Це скоротить час пошуку потрібної літератури, тому, що багато карток містить коротку анотацію або перелік основних питань, що розкриваються у виданні;

- збирати, накопичувати й зберігати відомості, факти, висновки. Вони знадобляться для виступів на семінарах, засіданнях педагогічної ради, дискусіях, тощо.

Організація самоосвіти педагогів -  одна з найважливіших індивідуальних форм методичної роботи.

Поняття „ самоосвіта “ складається з комплектування особистої бібліотеки і розумової праці вдома, наодинці.

Василь Сухомлинський