Формування соціальної компетентності дитини у контексті наступності дошкільної і початкової освіти

Витоки особистості починаються з дошкілля. І нам, педагогам-дошкільникам потрібно все робити для того, щоб ці витоки були світлими, життєдайними, і на сам кінець – духовними. Це все те, що ми закладаємо у перші шість років в побудову особистості. Від цього залежить те, чи буде дитина в подальшому соціоцентрованою чи буде вона сконцентрована у своєму его: в своїх его-почуттях, своїх его-потребах. І це в великій мірі залежить від нас, від нашої майстерності, і в прямому сенсі залежить від нас, як особистостей. Бо виховання особистістю – це найпотужніший метод виховання. Тому педагог-дошкільник в першу чергу повинен сам бути непересічною особистістю, з великим почуттям  та повагою до самої дитини.

          Наступність можна розуміти у різних аспектах. Може бути наступність в освітній діяльності між вихователем дитячого садка та вчителем початкової школи, наступність у роботі з батьками, наступність в організації розвивального простору, а також наступність в соціалізації. Якщо соціалізацію в дитячому садку розглядати широко і детально, то вона має стати основою виховної роботи у початковій школі. Роботу по формуванню соціальної  компетентності  неможливо організовувати тільки у закладі дошкільної освіти тому, що коли діти вступають у початкову школу, у них уже сформовані певні соціальні навички.

На даному етапі розвитку суспільства соціальна компетентність у дітей дещо шкутильгає. Батьки часто остерігають своїх дітей від вулиці, поступово  зникає вулична соціалізація, де проходить спілкування дитини з іншими дітьми різного віку. Діти дуже часто зайняті гаджетами. Внаслідок цього соціальна модель дитини часто розвивається не в тому напрямку, в якому б нам, педагогам, хотілося б.

Отож, найцінніші форми роботи для соціалізації дитини

Сюжетно-рольова гра, здавалося б така ясна і зрозуміла, але разом з тим така важка для  вихователя  у виконанні, має найбільшу цінність для формування соціальної компетентності. Справді, чому, як і навіщо діти раптом беруть на себе ролі дорослих і починають спілкуватись, взаємодіяти між собою?

         Згідно з концепцією дитячої гри Д.Б. Ельконіна, рольова гра є вираженням зростаючого зв'язку дитини з суспільством. Гра соціальна за своїм походженням і за своєю природою. Її виникнення пов'язане з цілком певними умовами життя дитини в суспільстві. Важливим під час сюжетно-рольової гри є той факт, що в процесі гри дитина не просто уявляє себе якоюсь  дорослою людиною ("Я - мама", "Я - лікар"), але, що найголовніше, діє як доросла людина, спілкується з такими ж «дорослими» людьми. Через виконання ігрової ролі здійснюється зв'язок дитини із суспільством. Рольова гра має неоціненну силу для соціалізації.

Ще одним вагомим фактором для формування соціальної  компетентності  є спільна для дітей дошкільників і учнів початкової школи участь у різноманітних соціальних акціях: це і збір макулатури, і підготовка малюнків і листів для воїнів АТО. Діти разом звикають бути громадянами свого міста, своєї країни і, взагалі, займати активну соціальну позицію .

         А як цікаво проходять у нас спільні розважальні заходи. Найчастіше це відбувється у День народження закладу. Спільне свято є спільною радістю, яке повноцінно проживають дошкільники і учні.

Хочеться пригадати про науковий метод відомого педагога Марії Монтессорі, спостереження та дослідження якої в повній мірі забезпечують формування соціальної компетентності дитини. У Монтессорі групі діти завжди різного віку – від 3 до 6(7) років . Потрапляючи в різновікову групу, дитина бачить те, до чого реально може прагнути, розуміє, що якщо інші діти це роблять, то значить, і я можу цього досягти. Молодші діти переймають у старших правила поведінки, способи вирішення конфліктів, а також хочуть повторити те, чим займаються старші - наприклад, цікавляться більш складним матеріалом. Старші дуже часто допомагають молодшим, щось їм пояснюють. Вони тренуються доносити свої думки, розвиваючи при цьому мову, терпіння, вміння пояснювати.

У різновіковій групі Монтессорі ми практикуємо  спілкування дітей у  крузі та на жовтій лінії, де діти діляться своїми враженнями про побачене, почуте, пережите, святкування Дня народження, або ж просто разом послухати тишу. Таїнство круга проходить за певними правилами: кожному бажаючому дають право висловити свою думку,  не дають негативної оцінки висловлюванню дитини, - тим самим поважають думку того, хто говорить. У крузі може говорити дитина, у якої щось в руках – свічка, сердечко. Така форма роботи для формування соціальної компетенції є найбільш ефективною і найменш затратною. Розмови в крузі проводяться щодня, або і декілька разів на день, коли виникає нагальна потреба. І скажу вам відверто: ті діти, які на протязі дошкільного дитинства щодня розмовляли один з одним на різноманітні теми у крузі, під час навчання у початковій школі по іншому розмовляють, по іншому міркують, і , загалом, більш соціалізовані.

Проведення таких рефлексивних фронтальних заходів має продовження у новій українській  школі під назвою «Ранкові зустрічі».

У закладі дошкільної освіти вибудовуються лише перші сходинки соціальних навичок. Потім вони продовжують будуватись у молодших класах початкової школи. І саме в школі потрібно закріплювати вже набуті дошкільниками  соціальні навички з метою засвоєння соціальних ролей, саморегуляції поведінки, осмисленій поведінці громадянина.  

Ми, педагоги,  свою справу повинні зробити якісно, ми маємо підготувати  дитину, як особистість. І я бажаю нам успіхів у цій складній, але цікавій  справі.

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШІ ПРЕДМЕТИ ВДОМА

Список найнебезпечніших для дитини предметів та приміщень в будинку

1. Розетки!

2. Батареї, особливо в опалювальний сезон (дитина може просто засунути туди руку або ногу!)

3. Розкидані  по кімнаті електричні шнури.

4. Двері (діти дуже люблять відчиняти та  зачиняти їх)

5. Будь-яка техніка в будинку

6. Кухня - найнебезпечніша частина в будинку (небезпеки ховаються в електричному чайнику, в  плиті, скляному посуді, в відрі для відходів…)

7. У кожній кімнаті є вікно, в яке хочеться зазирнути, навіть якщо для цього потрібно піднятися  на підвіконня ...

8. Скатертина на столі (дитина легко може потягнути за скатертину, і тоді все, що стоїть на столі, яким би важким воно не було, обов'язково впаде)

9. Дрібні предмети (вони здаються дитині дуже привабливими, їх хочеться взяти в руку, розглянути, і, навіть, спробувати на смак! Куди ще може їх покласти дитина, нікому не відомо ...)

10. Ванна кімната (скільки там красивих та кольорових пляшечок з побутовою хімією, але які ж вони небезпечні !)

Пропонуємо вам продовжити список самим, виходячи з особливостей вашого будинку, і негайно використайте всі необхідні попереджувальні  заходи для безпеки дітей.

БЕЗПЕКА НАШИХ ДІТЕЙ

Безпека дошкільника багато в чому залежить від того, які знання йому посіють батьки в ранньому дитинстві. Діти у віці до п'яти років не усвідомлюють всю небезпеку в навколишньому, не можуть передбачати, живуть тільки сьогоденням, не замислюючись про наслідки, до яких можуть привести ті чи інші їх дії. У цьому віці дуже важливо створити  безпечні умови для дитини, донести до свідомості  знання про те, що дуже важливо аналізувати свої дії і думати про наслідки.

Безпека дошкільника багато в чому залежить від загальноприйнятих правил, але діти не розуміють цих «дорослих» правил. Малюки не можуть самостійно аналізувати навколишній світ і користуватися різними заборонами в залежності від ситуації. Батьки пояснюють своїй дитині, що з дорослими треба розмовляти ввічливо. У той же час, оберігаючи дитину, батьки забороняють розмовляти з незнайомими дорослими. Ось в цей момент у маленької дитини в голові і виникає конфлікт, дитина не може зрозуміти і правильно застосовувати ці два суперечливих правила. З одного боку з дорослими розмовляти ввічливо, а з іншого боку не говорити з дорослими.

Також діти постійно спостерігають за дорослими, переймаючи їх звички. Таким чином, в голові дошкільника складається ще одне протиріччя в той момент, коли він бачить, як батьки абсолютно спокійно говорять на вулиці з незнайомцями.

Безпека дошкільника піддається загрозі ще й тому, що діти дуже довірливі, і їх легко обдурити. В цьому випадку необхідно встановити правило, згідно з яким дитина повинна бути завжди в полі зору у батьків. Необхідно пояснити дитині, щоб вона на вулиці не загубила з виду батьків, а вони в свою чергу також завжди бачили свою дитину. Це правило на перший погляд досить складно виконувати для безпеки дошкільника, але це тільки на перший погляд. Пригадайте, чи діти цікавляться, куди пішли їхні батьки, чи бояться вони відійти від батьків далеко,  аби не втратити з поля зору. Необхідно вимагати від дитини, щоб вона повідомляла про свої дії не тільки на вулиці, але і вдома. Для прикладу і швидшого виконання цього правила можна на своєму досвіді показати, що все досить просто. Кожного разу, виходячи з будинку, повідомляйте дитині, куди Ви йдете, і вона буде робити так само.

Ще однією особливістю безпеки дошкільника служить підвищена довірливість дітей. Вони не розуміють, що такого поганого може їм зробити доросла людина, нехай навіть не знайома. Дитина не розуміє, чому не можна йти куди-небудь з незнайомцем, а заборони батьків часто не дають бажаного результату. Ось тут можна повернутися до наведеного вище прикладу і просити дитину повідомляти батькам про всі свої дії. Також важливо для безпеки дошкільника навчити його говорити незнайомцям слово "Ні!". У комплексі два цих правила можуть стати могутньою зброєю проти навколишнього світу.

Якщо навчити дитину цим двом простим правилам, то можна уникнути багатьох неприємних моментів. Якщо Вашу дитину будуть кликати куди-небудь, вона відповість: «Добре, АЛЕ я спочатку скажу мамі (татові)». Якщо її будуть умовляти не розповідати, то тут дитина буде використовувати друге правило і скаже: «НІ! Я повинен спочатку сказати батькам!»

Безпека дошкільника значно підвищиться від вступу в силу цих двох простих правил. По своїй суті діти схильні наслідувати і дотримуватися різних правил. Правил дітей вчать різні ігри, які займають більшу частину життя дитини. Під час ігор, діти дотримуються певних правил і обговорюють їх перед початком. Часто діти нагадують дорослим про правила і необхідність їх дотримуватися. Ми ж часто порушуємо різні правила в процесі життя, в тій чи іншій ситуації .

Безпека дітей - це наша турбота. Головне не забувати про це і прагнути вберегти свою дитину від негативних життєвих ситуацій.

Як СПОНУКАТИ ДІТЕЙ ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЇ ДУМКИ пам’ятка для вихователя

   Полілог — це зіставлення різних поглядів щодо однієї проблеми. Тому важливо реалізувати принцип багатоваріантності, який дає змогу дітям звикнутися з думкою, що можуть існувати різні погляди на те саме запитання, не замикатися в межах одного підходу, орієнтуйте дітей на пошук усіх можливих способів розв’язання поставленого завдання. Запитання до дітей мають орієнтувати на існування декількох можливих варіантів: «Назвіть хоча б три способи, як швидко зробити светр важким». «Запропонуйте чотири способи попросити вибачення в людини, яка не розуміє вашої мови».

Ось декілька порад:

1. Під час бесіди (полілогу) спілкуйтеся з дітьми «очі в очі». Для цього розмістіть дітей по колу або в інший спосіб так, щоб усі добре бачили одне одного.

2. Самі займіть позицію «поряд», а не «над» дітьми тобто розташуйтеся на одному рівні з дітьми.

3. Доцільно домовитися про спільний для всіх спосіб показа­ти своє бажання висловитися, поділитися думкою, а також сформулюва­ти спільні для всіх правила, яких треба дотримуватися: не перебивати одне одного, почекати, коли дадуть можливість висловитись, бути уважним, поважати чужу думку, навіть і відмінну від твоєї.

4. Щоб у бесіді взяли участь якомога більше дітей, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто з'ясуйте, чи розуміють діти суть проблемного запитання і як вони його розуміють. А саме, спонукайте дітей пояснити значення ключового поняття теми, яку будете обговорювати.  Наприклад: «Що значить чинити по-справедливості? Як ви розумієте це слово?», або  «Як ви розумієте слово «винахідливий?» , чи «Як ви гадаєте, винахідливою може бути лише людина чи й тварина також?» .

5. Дотримуйтеся під час організації бесіди найважливішого принципу — діалогічності суть якого можна сформулювати у правилі для вихователя: «Нічого не розповідай  сам, став мудрі запитання дітям».

6. Дайте можливість дітям подумати, не поспішайте «заповнити паузи», і водночас навчіться відчувати продуктивність цих пауз: відчувайте, чи діти просто сидять і чекають, що буде далі, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи небезпечні тим, що втрачається ритмічність розмови а відповідно — інтерес дітей до неї. Продуктивні паузи важливі.

7. Чітко продумуйте «мудрі» запитання до дітей. Якщо запитання складне для дітей, то вони сигналізують про це зайвими рухами, відведенням погляду.

8. Щоб діти виявляли активність та були ініціативними, уникайте під час спілкування з ними директивного тону.

9. Обов’язково самі щиро виявляйте зацікавленість до питання, яке пропонуєте для обговорення. Адже відвертість і відкритість дітей необхідно заслужити. Ключем до цього буде повага до особистості дитини, до її відповідей.

10.  Під час вислуховування відповіді  від конкретної дитини, не відволікайтеся на зауваження, репліки іншим дітям або дорослим.

 ПРИЄМНИХ ВАМ СПІВРОЗМОВНИКІВ!

За матеріалами журналу "Вихователь-методист дошкільного закладу"