ДРАМАТИЗАЦІЯ  ТА  ІНСЦЕНУВАННЯ ХУДОЖНІХ  ТВОРІВ

За А. БОГУШ

Гра-драматизація  є  самостійним  видом  ігрової  діяльності  дітей.  Вона  нагадує  театральну  виставу,  де  діти виступають  в  ролі  акторів.  Джерелом  виникнення  гри- драматизації  є  художній  літературний  твір,  зміст  якого діти  відтворюють  у  грі.  Тому характер  ігрової діяльності дітей  цілком залежить  від  змісту  художнього  твору.  Отже, драматизування − це розігрування в ролях художнього  літературного  твору,  передача  характерних  рис  його героїв.  Ігри-драматизації  дають  широкий  простір  для  виявлення  у  дітей  творчих  здібностей,  самостійності  й  ініціативи.

Роль ігри-драматизації у розвиткутворчих  здібностей дітей  дошкільного  віку  досліджувала  Н.  С.  Карпінська. Результати досліджень показали, що гра-драматизація — діяльність, яка  потребує від її  учасників необхідних здібностей,  умінь  і  навичок.  Адже  в  тексті  художнього твору немає  вказівок  щодо  виконання  ролей,  ігрових  дій.  Ці дії  дітям  треба  придумати,  творчо  втілити  в  життя  з  допомогою міміки, жестів, інтонації, рухів.

Ігри-драматизації спочатку пропонує вихователь. Драматизуючи художній твір, діти повинні співставляти свою поведінку  з  поведінкою  інших  учасників  гри,  по  ходу  дій використовувати  всі  можливі  засоби  передачі  характеру персонажа  (інтонацію,  міміку,  рухи).  А  для  цього  треба глибоко  осмислити  і  знати  художній  твір.  Гра-драматизація є ніби  завершенням  процесу сприймання літературного твору.  Отже, глибоке осмислення  змісту художнього твору  є  однією  з  умов  його  успішної  драматизації.  Заданими  Н.  С. Карпатської,  було  виявлено  як  повне  розуміння  дітьми  змісту  художнього  твору  і плану  своїх дій по  виконанню  ролей,  так  і  відсутність  умінь  і  навичок реалізації ролі  в  грі.  

Крім  того,  одні  діти  у  виконання  своєї  ролі  вносять ініціативу,  творчість,  фантазію,  видумку,  а  інші  діють лише за  вказівкою вихователя, виконуючи  його  конкретні завдання. З  метою розвитку творчих здібностей та їх прояву  в  іграх-драматизаціях  Н.  С. Карпінська  пропонує вчити  дітей:  виразно,  голосно  і  чітко  розмовляти  в  грі, змінювати темп  мовлення,  силу голосу,  вміти дотримуватись  певної  інтонації,  рухів  відповідно  до  взятої  на  себе ролі:  вміти  узгоджувати  мову,  рухи  і  міміку,  не  відволікатися,  взаємодіяти  в  колективі.  Всі  ці  навички  діти набувають  під час  організованого  навчання  з  різних  розділів  програми  і  роботи  в  повсякденному  житті.  Значну роль  в  цьому  відношенні  відіграють  заняття  з  виразного читання  віршів,  розповідання  казок,  оповідань,  розглядання  ілюстрацій  у  куточку  книги  під  керівництвом  вихователя,  який  спрямовує  увагу  дітей  на  особливості  поведінки  тих  чи  інших  героїв  художнього  твору,  звертає увагу  на  їхні  позу,  рухи,  міміку.  З  цією  метою  треба  організувати перегляд  діафільмів,  діапозитивів,  кінофільмів,  телепередач,  слухання  грамзапису  у  виконанні  артистів  художнього  слова,  щоб  донести  до  дітей  особливості мови того чи іншого персонажу.

Велике  значення  для  досягнення  успіхів  у  грі-драматизації  має  виявлення  інтересу  до  неї.  Для  цього  організовують  відвідування  театру  і  перегляд  спектаклів.

При  обговоренні  переглянутого  увагу  дітей  загострюють  на  грі  артистів, їхньому одязі, оформленні сцени.  Якщо спектакль був організований у дитячому садку, можна провести  бесіду  з  артистами  про  їхню  працю.  На  заняттях  з  музики, художньої літератури слід  вчити  дітей  втіленню  в  настрій,  душевний  стан,  характер  героїв.  У  повсякденному  житті  можна  планувати  виконання  тренувальних вправ типу:  виконати з різною інтонацією пісеньку  Колобка  (радісно,  сумно,  здивовано),  зобразити зустріч Машеньки  з  ведмедями,  відтворити  голос  хитрої лисички,  показати,  як рухаються  ведмідь,  вовк,  заєць.

Якщо діти  молодшого дошкільного віку виявляють  інтерес  до  гри-драматизації  лише  з  приводу  участі  в  ній, то  старших  дошкільників  вже  цікавить якість  виконання  ними  ролей.  У  них  розвиваються  здібності  оцінювати виконання ролей своїми товаришами, формуються навички  самоаналізу.  В  дитячому  садку  проводять  ігри-драматизації  за  змістом  казок, оповідань  та  сюжетних  віршів,  їх  проводять  у  різних  вікових  групах.  В  молодшій і  середній  групах  дітей  вчать драматизувати  на  заняттях з  розділу  «Художня  література».  В  старшій  групі  ігри-драматизації  проводять  лише  в  другу  половину  дня.  Діти, старшої  групи  можуть  драматизувати  казки  для малят.

Успіх  гри-драматизації  залежить  від  правильного  вибору літературного  твору.  Тому  для  драматизації  повинен  бути  вибраний  у  повному розумінні  слова  драматичний  твір,  де  дії  героїв  цікаві,  їхні  вчинки  повчальні,  ситуації  конфліктні.  В  літературному  творі  повинні  мати місце  короткі  монологи  та  діалоги  дійових  осіб.  У  грі-драматизації  допускається  відхилення  від  тексту  художнього  твору в  діалогах  і  мові  персонажів,  яких  грають діти.  Якщо  ж  художній  твір  написаний  не  в прозовій,  а у віршованій  формі,  слід дотримуватись  авторського тексту.  Художній  літературний  твір,  обраний  для  драматизації,  повинен  бути  доступним  для  розуміння.  Адже  діти повинні  ніби  «пропустити»  образи  твору  через  себе,  поставити  себе  на  місце  його  героїв.  Бажано добирати  твори,  в  яких  багато дійових  осіб.  Це дасть можливість  охопити при драматизації більшу частину дітей групи.

Отже, гра-драматизація не потребує спеціального тренування.  Діти  можуть відтворювати  сюжет  твору,  не дотримуючись  при  цьому  тексту.  А  коли художній твір  доступний  дітям,  простий  і  динамічний,  то  його  художні образи легко запам’ятовуються. Найчастіше основою ігор-драматизацій  у  молодшій  і  середній  групах  на  заняттях з  розділу  «Художня  література»  є  українські  народні казки.  Вони  легко  драматизуються,  в  них  яскраво  показано  образи  героїв,  є  короткі  і виразні  діалоги,  гострі драматичні  ситуації,  швидкий  розвиток  подій,  емоційна насиченість  мови  художніми  засобами  виразності.  Це казки  «Колобок», «Колосок», «Козенята та вовк», «Котик і  півник»,  «Коза-дереза»,  «Телесик»  та  ін.  У  молодшій  і середній  групах  використовують  літературні  твори  з  нескладними  ігровими  діями.  Це  народнї  потішки,  вірші українських  поетів  («Два  півники»,  «Столярики-молодці»,  «Журавель»,  Г.  Бойка  «Вереда», М.  Вінграновського «Іде кіт через лід» та  ін.).

Для  дітей старшої  і  середньої груп можна  брати такі твори, як Н.  Зибіли  «Про півника та  курочку й про хитру лисичку»,  А.  Коцюбинського  «Артист»,  А.  Коетецького «Добрий сніговик»; «Лисичка-сёстричка  і вовк-панібрат», «Пан  Коцький»,  «Дід,  баба  і  вовк-співак» та  ін. 

Для того щоб  організувати  і  провести  гру-драматизацію  (як  заняття  чи  розвагу),  потрібно  викликати  інтерес  дітей  до художнього  твору,  який  буде  драматизуватися,  організувати  глибоке  осмислення  його  дітьми.  Під  час  читання казки,  вірша  чи оповідання вихователь  використовує  різноманітні  засоби  виразності  (паузи,  наголоси,  інтонації, ритм,  темп,  силу  голосу,  міміку,  жести  тощо)  для  підсилення  емоційного  сприймання  дітьми  змісту  художнього твору. 

Після  читання  чи розповідання  художнього  твору  вихователькою  діти  переказують  його,  щоб  краще  запам'ятати  сюжет.  При  цьому  не  варто  показувати  дітям,  як вести  себе  від  імені  того  чи  іншого  героя  твору,  щоб  не стримувати  творчої  самостійності  дітей.  Усі  зусилля  слід зосередити  не на  спеціальному розучуванні  сценарію гри, а  на  розвитку у дітей  самостійної  творчості  при  виконанні ролей і  осмислення ними змісту художнього твору. Для цього  потрібно  показувати  відповідний  ілюстративний матеріал — діапозитиви, діафільми, картини, альбоми.

Варто  розширювати  увагу  дітей  з  допомогою  інших джерел — спостереження  в реальному житті,  опис характерних  особливостей  героїв  твору засобами  усної  народної  творчості  (загадки,  вірші,  приказки),  читання  літературних  творів  інших  авторів,  бесіди  з  дітьми:  Як  ти розумієш  свою  роль?  Як ти  будеш  її  грати  у грі-драматизації?  Який твій герой?  Чи подобається він тобі?  Покажи, як  рухається  твій  персонаж?  і  т.  ін.  Все  це  допоможе дітям  «ввійти»  в  образ  героїв  художнього  твору.

До  гри-драматизації  потрібно  підготувати  разом  з дітьми  атрибути,  елементи  костюмів,  які  характеризують той  чи  інший  персонаж  (вушка  і  хвостик  зайчика,  гребінець півника,  шапочка  вовка, ведмедя,  лисиці,  фартушок, кошичок,  червона  шапочка  і  т.  ін.).  Вони  мають  неаби­яке  значення  для  проведення  гри-драматизації,  особливо у створенні творчої  ігрової  атмосфери, враження  справжнього  спектаклю.  Костюми  й  атрибути  збуджують  уяву дітей,  вносять  пожвавлення  і  радість  у  гру.  В іграх-драматизаціях  на  заняттях  беруть  участь  усі  діти.  Одні  виконують  головні  ролі,  інші — другорядні.  В  молодшій групі  вихователька  сама  розподіляє  ролі  між  дітьми. Гру-драматизацію  можна  проводити  два-три  рази,  кожного разу з новим складом учасників.

У  середній і  особливо  старшій групі  ігри-драматизації складніші  і  проводяться  в  основному як розваги  в  другій  половині  дня.  Діти  разом  з вихователькою виготовляють костюми,  атрибути,  обговорюють,  кому  з  дітей  яка  роль підходить, колективно  їх  розподіляють.  Вихователька, керуючи  грою,  нагадує  й  уточнює  текст  художнього  твору,  стежить  за  точністю  виразів,  іноді  може  взяти  і  собі якусь  роль.  Старші  діти  охоче  беруть  участь  у  грі-драматизації і  виступають її  ініціаторами.

У  дитячому  садку  поряд  з  іграми-драматизаціями проводять  ще  й  інсценування  за  змістом художніх творів. Інсценізація — це  точне  і  послідовне  відтворення  авторського літературного  твору.  Тому  на  відміну  від  гри-драматизації тут застосовують спеціальне заучування тексту. Інсценізацію  літературних  творів  проводять  лише  з  дітьми  старшої  групи  в  основному  під  час  проведення  літе­ратурних  ранків,  концертів,  свят.  При  інсценізації  того чи  іншого  художнього  твору  обов’язково  використовують декорації,  костюми,  атрибути.  В  інсценівці,  як правило,  є ведучий,  який  промовляє  слова  від  автора.  Інсценувати  можна  віршовані  твори:  Н.  Забіли  «Ранок»,  Олени Пчілки  «Журавель  та  чапля»,  П.  Тичини  «Івасик-Телесик», М.  Коцюбинського  «Івасик та  Тарасик», М.  Стеценка  «Апельсинка»,  байки  Л.  Глібова,  деякі  народні  вірші.

З  інсценуванням  художніх  літературних  творів  діти  можуть  познайомитися,  слухаючи  грамзапис  інсценізації  у виконанні  артистів художнього слова. Діти  можуть інсценувати фрагменти  того  чи  іншого  літературного  твору при  проведенні  свята  казки,  літературної  вікторини,  клуба  винахідливих  і  кмітливих,  свята  усної  народної  творчості, літературних  ранків,  присвячених  творчості  письменників, тощо.

РОБОТА  В  КУТОЧКУ  КНИГИ

За А. БОГУШ

У  кожному  дитячому  садку  повинен  бути  свій  книжковий  фонд.  До  книжкового дитячого  фонду  повинні  входити:  книжки-картинки,  книжки-ширми,  книжки-скриньки,  книжки-іграшки,  книжки-забави;  дитяча  книжка  з ілюстраціями;  журнали  «Малятко»,  «Пізнайко»,  набір листівок-ілюстрацій  до  оповідань,  казок,  репродукції  та серії ілюстрацій до казок.

Книжковий  фонд  вихователя  повинен  охоплювати, крім  дитячих  книг,  зібрання  творів  дитячих  письменників  (Н.  Забіли,  Г.  Бойка,  Т.  Коломієць,  М.  Стельмаха, М.  Сингаївського  та  ін.);  хрестоматійні  збірки,  які  випускаються  для  кожної  вікової  групи  відповідно  до  вимог  програми,  тематичні  збірки  дитячих  творів,  набори портретів  дитячих  письменників та  ілюстрацій до художніх творів.

Частина  (більша)  книг  зберігається  в  педагогічному кабінеті  садка,  інша, частина  передається  у  вікові  групи вихователям і дітям. Книги, якими користується лише вихователь,  зберігаються  у  закритих  шафах  чи  шухлядах. Книги для розглядання дітьми повинні знаходитись у спеціально відведеному постійному місці групової кімнати — куточку  книги.  Отже,  куточок  книги — це,  по перше,  місце,  де  зберігаються  книги,  до  яких  дитина  в  будь-який  час  може  підійти  і  взяти  для  самостійного  розглядання ту  книжку,  яка  її  зацікавила.  По друге — це  зручне  постійне  місце розглядання  книг, журналів, ілюстрацій.  По третє — це  місце організованої  роботи  вихователя  з дітьми.  Крім  того,  тут  ремонтують  книжки,  підклеюють  окремі  сторінки,  замінюють старі  обкладинки,  виготовляють  альбоми,  влаштовують  тематичні  виставки.  Це  також  місце для  сюжетно-рольової  гри  «Бібліотека». 

Куточок  книги  влаштовують  у  кожній  віковій  групі дитячого садка з  метою виховання у дітей інтересу, дбайливого  ставлення  до  книги  та  закріплення  навичок  користування  нею.  Розглядаючи  книги,  діти  дізнаються, що  таке  обкладинка,  початок  і  кінець  книги,  як  требам гортати  сторінки.  Виховна  робота  в  куточку  книги  готує дітей до шкільного навчання. 

Куточок  книги  влаштовують  в  затишному,  добре освітленому  місці  групової  кімнати. Книги  розміщують на  вітрині,  поличках  або  в  невеликій  шафі,  розглядають книжки  на  спеціальному  столику.  На  стіні  поруч  з  поличкою або над нею  можна повісити репродукцію відомої картини  або ілюстрацію  до  літературного  твору.  В  куточку  книги  можна  повісити  портрет  письменника,  з  творами  якого  діти  вже  обізнані.  Вихователь  виставляє  в куточку  добре  ілюстровані  казки  чи  оповідання,  дитячі журнали,  альбоми  з  ілюстраціями,  набір  предметних  і сюжетних  картинок,  зібраних  у  папці  або  наклеєних  в альбомі.    

У  молодшій  групі  виставляється  три-чотири  примірники  добре  ілюстрованих  книжок  (щоб  розглядати  їх могли  зразу  кілька  дітей).  На  полиці  можуть  бути  дві -  три  назви  знайомих  дітям  книжок,  книжки-ширмочки чи  набір  предметних  картинок  (іграшки,  меблі,  одяг,  посуд,  свійські  тварини).  У  цій  групі  вихователька  сама  стежить  за  порядком  у  куточку  книги.  В  присутності  дітей  вона  розставляє  книжки  на  поличках,  ремонтує  їх, показує  дітям,  як  гортати  сторінки,  розглядає  з  ними  ) ілюстрації,  запитує,  хто  або  що намальовано,  стежить,  щоб діти брали книжки чистими руками. 

У  середній  групі  вихователька  виставляє  на  полиці три-чотири  знайомі  книжки  (по  два  примірники),  альбом з  ілюстраціями до них, набори  предметних картинок. І заохочує  дітей  підтримувати  порядок  у  куточку,  привчає їх  берегти  книжки,  разом  з  дітьми  виготовляє  альбом  з картинками.

У  старшій  групі  в  куточку  книги  виставляється  чотири-п’ять  книжок.  Крім знайомих  можна  виставити  ілюстровані  книжки,  які  вихователька  планує  прочитати дітям  на  найближчому  занятті.  Вихователька  дає  дітям доручення  перевірити  порядок  у  куточку  книги  (перед прогулянкою  або  в  кінці  дня),  знайти  потрібну  книгу тощо.  Діти  разом  з  вихователькою  виготовляють  альбоми  з  ілюстраціями  на  різні теми  («Наші  мами»,  «Квіти», «Тварини» тощо).

У  куточку  книги  старшої  групи  треба  мати  невеличку книжкову  шафу  для  зберігання  книжок.  Дітям  цієї  гру­пи  дають  для  розглядання  як знайомі,  так  і  нові  ілюстровані книжки. У  шафу  складають  дитячі  журнали  «Пізнайко»,  «Малятко», тематичні альбоми з ілюстраціями.

У  старшій  групі  вводиться  чергування  дітей  у  куточку  книги.  Чергові,  за  бажанням  дітей,  видають  книжки із  шафи,  ремонтують  їх,  стежать  за  порядком.  Це  сприяє вихованню  у  дітей  відповідальності  задоручену  справу, виробляє  звичку  берегти  і  шанувати  книгу.  Бажано  провести  екскурсію  до  бібліотеки.  Вихователька  звертає увагу  дітей  на  те,  як  акуратно  розміщені  книги  на  полицях,  зауважує,  що  прочитані  книги  читачі  повертають чистими, тому що дбайливо поводяться з ними.

У  старшій  групі  влаштовують  виставки  книжок  на  тему «Наші  улюблені  книжки  і  картинки»,  присвячені  творчості  окремого  письменника  (Н.  Забіли,  П.  Воронька). Діти  протягом  кількох  днів  у  години  ігор  добирають для  виставки  книги,  ілюстрації,  картинки.  Разом  з  вихователькою  розкладають  їх  на  поличках,  столах.  На  виставку  запрошують  працівників  дитячого  садка,  батьків, дітей  інших  груп.  За дорученням  виховательки  діти  розповідають  відвідувачам  (стисло)  зміст виставлених книг.

На  тему  виставки  влаштовують  літературно-музичні ранки,  що  сприяє  розвитку творчих  літературних  здібностей  дітей.  Літературний  ранок  може  бути  присвячений  творчості  Т.  Г. Шевченка,  Лесі  Українки,  І.  Франка,  сучасному  дитячому  письменникові  або  просто  якійсь темі  («Зима»,  «Весна»,  «Усна  народна  творчість»). На  літературному  ранку,  присвяченому  окремому  письменникові,  прикрашають  його  портрет,  діти  читають вірші,  співають  пісні.  Окремі  віршовані  тексти  читають для  дітей  дорослі.  Діти  можуть  інсценувати  літературні твори;  можна  показати  кінофільм  на  відповідну  тему.  Літературні  ранки  влаштовують  два-три рази в другому півріччі.

Діти  старшої  і  підгоїовчої  груп  розглядають  у  куточку  книги  дитячі  журнали  «Пізнайко»,  «Малятко».  Вихователі  читають  дітям  оповідання,  казки,  вірші  з  цих журналів,  загадують  загадки,  розв’язують  з  дітьми  кросворди.  У  години  розваг  можна  показати  дітям  веселі  оповідання  в  малюнках  з  дитячих журналів.  При  повторному  показі  дітй  розповідають  самостійно зміст оповідань.