Методика вивчення віршів напам’ять у ясельній групі
(за А. Богуш)
При вивченні віршів напам’ять передусім треба викликати у дітей емоційне ставлення до змісту, досягти повноцінного сприймання художнього текету. Зразок художнього читання або розповідання вихователя створює емоційний контакт з дітьми. Вірші, які пропонуються дітям для читання чи вивчення напам'ять, як і художні оповідання, мають бути високохудожніми, доступними розумінню дітей, викликати певні емоції. Методика роботи з поетичними творами в різних вікових групах має свої особливості.
Для молодших дошкільників слід підбирати вірші короткі за розміром (чотири — шість рядків), близькі і доступні за змістом, ритмічні; вони повинні мати дзвінку,
музичну риму, обов’язково передавати певну дію. Цим вимогам відповілають народні
потішки («Ладусі», «Сорока-ворона», «Іде коза рогатая», «Зайчику-зайчику» та їн.),
українські народні пісеньки («Вийди, вийди, сонечко», «Два півники» та ін.), вірші Г.
Бойка, І. Неходи, Н. Забіли, М. Познанської, Т. Коломієць та ін.
У першій молодшій групі не проводиться спеціальних занять із вивчення віршів напам’ять. Вихователь привчає дітей до віршованої мови, супроводжуючи ігри відповідними віршами, потішками. Так, під час умивання вихователь читає вірш Г. Демченко «Водичка»; під час спостереження за білочкою немовби веде з нею розмову словами вірша. Коли дитина грається з ведмедиком, зайчиком, конячкою, вихователька в цей час може читати відповідні вірші («Ведмедик», «Конячка», «Зайчик» та ін.). Багаторазове повторення вірша вихователькою заохочує дітей до використання віршів під час ігор. Внаслідок такої роботи на кінець року діти знають і охоче читають багато віршів. У кінці року можна провести гру «Чарівний мішечок» (покласти в мішечок іграшки про які діти знають вірші: ведмедика, конячку, зайчика). Мішечок з іграшками приносить ведмедик, виймає з нього іграшку і запитує дітей: «Що це?», і пропонує прочитати вірш про цю іграшку.
Немає коментарів:
Дописати коментар