Методика вивчення віршів  з дошкільниками

(за А. БОГУШ)

  Готуючись до  заняття,  вихователька  визначає  завдання  і  мету  вірша,  сама вивчає  його  напам’ять,  продумує  використання  наочних  посібників  та  ілюстрацій.  У  цій  групі  також  не ставиться  завдання  запам’ятати  вірш  на  занятті,  тому що  дитина  цього  віку  не  здатна  ще  вивчити  вірші  шляхом  довільного  його  запам’ятовування.  Вихователька  з допомогою  різноманітних  прийомів  багаторазово  повторює  вірш,  застосовуючи  рухи  і  дії:  показує  іграшку, махає  нею,  гладить  і  причісує  конячці  гриву  («Конячка»А.  Варто)  тощо.

У  всіх вікових групах  широко  використовують сюрпризні моменти  і  наочність.  Так,  читаючи  вірш  Н.  Саконської  «Де мій  пальчик?»,  вихователька  використовує  підготовлені дві  рукавички:  велику — для  себе  і  маленьку — на  ди­тячу  ручку.  На  початку  заняття  запитує:  «Що  одягають діти взимку,  коли  йдуть на  прогулянку?», «Що надівають на  руки,  щоб  було тепло?»  (Показує  велику  і  малу  рука­вички.)  «Діти  і  дорослі  надівають  на  руки  рукавички». Вихователька  надіває  рукавичку  і  читає  вірш.  На  словах  «рукавичку  я  зняла»  знімає  рукавичку  і  продовжує читати.  Потім  діти  надягають  рукавичку,  а  вихователька читає  текст  вірша:  викликає  кількох  малят,  якщо  вони виявили бажання повторити  самостійно вірш;  заохочує їх і  підказує  слова  або  цілі  рядки,  які  дитина  не  запа­м’ятала.

У  процесі  вивчення  вірша  напам’ять  вихователька звертає  увагу  на  інтонаційну  виразність  читання.  Не  мо­зжна  допускати,  щоб  діти  говорили  монотонно,  одноманітно інтонуючи кожний рядок. Скажімо, при вивченні напам’ять  того  ж  вірша  «Де  мій  пальчик?»  вихователька пропонує дитині показати своїм товаришам пальчик і сказати:  «Гляньте,  пальчик знайшла!»,  і  привітатися  з  паль­чиком:  «Здрастуй,  пальчик»,  запитати  в  нього:  «Як  жи­веш?».

Вірші,  які  вчили  на  заняттях,  повторюють  з  окреми­ми  дітьми  під  час  ранкового  прийому,  режимних  моментів,  ігор.  Вивчені  вірші  можна  повторювати  і  на  заняттях з інших розділів програми.

Пропонується  така  структура  за­нять:

1. Вступна бесіда, розглядання наочності.

2.  Читання  вірша  вихователем,  пояснення  незнайомих

слів; показ наочності.

3.  Повторне  читання  вірша  (двічі  вихователем).

4.  Читання  вірша  дітьми  із  залученням  їх  до  активної  діяльності  (возити  візок,  махати  прапорцем  тощо).

Після  вступної  бесіди  вихователька  називає  вірш  і читає  його  напам’ять. Після  другого  читання  слід  поставити  одне-два  запитання,  використовуючи слова  і  вирази з  тексту щоб  перевірити,  чи  зрозуміли  діти  вірш  та з метою  закріплення  окремих  слів  і  виразів.   

При.  дальшому  повторенні  вірша  можна  викликати двох  дітей:  один  читатиме  текст  від  автора,  другий—  слова  Андрія.  Такий прийом  сприятиме  свідомому  засвоєнню  змісту  вірша,  допоможе  оволодіти  відповідною інтонацією, виразністю читання.  Для  дітей  старшого  дошкільного  віку  добираються вірші  складніші  за  змістом,  більші  за  розміром.  Вихователь  вводить  до  плану  вивчення  вірш,  який  за  змістом відповідає  порі  року  та  знанням,  які  подаються  дітям  у цей  період:  продумує,  як  підготувати  дітей  до  засвоєння вірша,  які  слова  в  тексті незнайомі  дітям,  коли  саме треба  пояснити  їх.  

На  початку  заняття,  як і  в  попередній  групі,  проводять  вступну  бесіду,  пропонують  дітям  пригадати  події з  власного  життя  або  розглянути  картину,  близьку  за вмістом  до  вірша.   Після  цього  повідомити як  називається  вірш,  хто  його  написав.  Потім  вихователька  чітко,  виразно  читає  вірш  напам’ять.  Після  першого  читання  уточнюють  окремі  слова  і  словосполучення.  Наприклад,  прочитавши  вірш  П.  Воронька  «Липка» слід  запитати:  Яким  цвітом  зацвіла  липка?  Коли  живе: тінь?  («у  гарячу  днину»,— відповідають  діти).  Після повторного  читання  проводять  бесіду  за  змістом  вірша. Вихователька  попереджає,  що  вірш  діти  вивчатимуть напам’ять і Тому треба уважно  слухати.  Вона читає текст, ще  один  раз,  а  потім  викликає  дітей  по  одному  для  повторення вірша. Хорове  розучування  віршів  у  дитячому  садку  не  рекомендується. 

Діти  старшого  дошкільного  віку  здебільшого  швидко  запам’ятовують  вірш,  але  не  завжди  свідомо  засвоюють  зміст.  Викликана  дитина  читає  вірш  від початку  до  кінця.  Вихователька  підказує  лише  окремі слова  або  ставить  навідні  запитання  до  слів,  які  дитина забуває.  

Наслідуючи  виховательку,  діти  вчаться  читати  вірші  виразно з  відповідною  інтонацією.  Крім  того,  вона  може  пояснити,  як  читати  окремі  місця  вірша.   Після  такого  пояснення  діти  читатимуть  виразно,  з  відповідною інтонацією. Для  того  щоб. всі  запам’ятали  вірш,  з  окремими  дітьми  його  можна  повторювати  у  вільний  від  занять  час. Великі  за  розміром  вірші   вивчають  протягом  двох  занять.  На  першому  вихователька підводить  дітей  до  розуміння  тексту.  Читає  вірш  повністю, потім  повідомляє,  що  сьогодні  вивчатимуть  тільки частину  вірша.  Повторно  читає  першу  половину  вірша, яку  діти  вивчають  на  занятті.  На  наступному  занятті; вона  читає весь  вірш,  викликає  одного-двох  дітей  повторити  першу  половину вірша.  Читає два  рази другу половину  вірша,  викликає  дітей  її  повторити.  У  кінці  заняття двоє-троє дітей повторюють увесь вірш. У  середній  і  старшій  групах  можна  читати  вірші  за ролями  та  інсценувати  їх.  За  ролями  читають  вірші,  написані  в  діалогічній  формі,  або  тексти,  які  за  змістом можна  поділити  на  частини  (Г.  Бойка  «Вереда»,  «Ми збираємось  в  політ»,  В.  Коломійця  «Дощик»).  Після вивчення  вірша  вихователька  розподіляє  ролі  серед  дітей  і  пояснює  їм,  коли  хто  яку  роль  або  частину  тексту читатиме.  Основну  частину  тексту  (від  автора)  читає вихователька.  Читання за ролями розвиває довільну увагу,  змушує  дитину  стежити  за  текстом,  щоб  вчасно  розпочати  свою  частину.  Для  підвищення  інтересу  до  виконання ролі  можна надягати дітям шапочки персонажів...

На  святкових  ранках  у  дитячих  садках  практикується  колективне  читання  віршів.  Це  зближує  дітей,  об’єднує  їх  спільними  переживаннями.  В  такій  колективній формі частину  вірша  або  певні  рядки  можуть  читати  як окремі  діти,  так  і  група  або  всі разом.  Вивчають  такі віршовані тексти  на  занятті.  Вихователь  знайомить дітей з  віршованим  текстом  в  цілому,  а  при  повторному  читанні  визначає,  хто  яку  частину читатиме.  Так  повторюють  кілька  разів  з  іншими  групами  дітей.  Діти  вивчають увесь  текст  і  свідомо  читають  доручену  їм  частину.  Вихователь  вчить  дітей читати  без  зайвого  пафосу  і  жестів не напружуючи голосу.

При  ознайомленні  з  байками  треба  провести  бесіду (або  вступне  слово  вихователя),  щоб  підвести  дітей  до розуміння  жанрових  особливостей  байки,  активізувати дитячу  уяву.  Потім  вихователька  виразно  читає  байку, після  чого  проводить  коротку  бесіду  за  змістом,  яка  допомагає  виявити розуміння  дітьми  тексту.  Повторно  читає  байку.  Нові  слова  і  вирази  вона  пояснює в процесі виховної  роботи  або  після  повторного  читання.  Байку також можна читати за ролями. Дітям  старшого  дошкільного  віку  доцільно  поєднувати  читання  декількох  віршів  на  одну  близьку  тему  різних  авторів  (один  вірш  діти  вивчають  напам’ять,  інші — їм  читають)  для  художнього  аналізу  текстів  віршів.. Діти  відшукують  в  різних  віршах  слова,  якими  поети  пepeдають  одну  й  ту  саму  подію,  зіставляють  їх  між  собою.  Щоб  ознайомити  дітей  з  віршованим  жанром  твору,  читання  та  заучування  вірша  поєднують  з  читанням  оповідання чи казки. У  ході  художнього  аналізу  вірша  діти знаходять  слва,  що  римуються,  добирають  рими  самі,  знаходять  епітети, метафори, синоніми.

 Методика вивчення віршів  напам’ять у ясельній групі

(за А. Богуш)

      При  вивченні  віршів  напам’ять  передусім  треба  ви­кликати  у  дітей  емоційне  ставлення  до  змісту,  досягти повноцінного  сприймання  художнього  текету.  Зразок художнього  читання  або  розповідання  вихователя  ство­рює  емоційний  контакт  з  дітьми.  Вірші,  які  пропонують­ся дітям для  читання чи  вивчення напам'ять, як і художні  оповідання, мають  бути  високохудожніми,  доступними розумінню дітей, викликати певні емоції.          Методика  роботи  з  поетичними  творами  в  різних  вікових  групах  має  свої  особливості.  

        Для  молодших  дошкільників  слід  підбирати  вірші  короткі  за  розміром (чотири — шість  рядків),  близькі  і  доступні  за  змістом, ритмічні;  вони  повинні  мати дзвінку,  

музичну  риму,  обов’язково  передавати  певну  дію.  Цим  вимогам  відповілають  народні  

потішки  («Ладусі»,  «Сорока-ворона»,  «Іде  коза  рогатая»,  «Зайчику-зайчику»  та  їн.),  

українські  народні  пісеньки  («Вийди,  вийди,  сонечко»,  «Два  півники» та  ін.),  вірші  Г.  

Бойка,  І.  Неходи,  Н.  Забіли,  М.  Познанської,  Т.  Коломієць та ін.

   У першій  молодшій групі  не  проводиться  спеціальних  занять  із  вивчення  віршів напам’ять.  Вихователь  привчає  дітей  до  віршованої  мови,  супроводжуючи  ігри відповідними  віршами,  потішками.  Так,  під  час  умивання вихователь  читає  вірш  Г. Демченко  «Водичка»;  під  час спостереження  за  білочкою  немовби  веде  з  нею  розмову словами  вірша.  Коли  дитина  грається  з  ведмедиком, зайчиком,  конячкою,  вихователька  в цей  час  може  читати  відповідні  вірші  («Ведмедик»,  «Конячка»,  «Зайчик» та ін.). Багаторазове  повторення  вірша  вихователькою  заохочує  дітей  до  використання  віршів  під час  ігор. Внаслідок такої роботи на  кінець  року діти  знають  і  охоче  читають  багато віршів.     У  кінці  року  можна  провести гру  «Чарівний  мішечок»  (покласти  в  мішечок  іграшки про які  діти  знають вірші:  ведмедика,  конячку, зайчика).  Мішечок  з  іграшками  приносить ведмедик,  виймає  з  нього  іграшку  і  запитує  дітей:  «Що  це?»,  і  пропонує  прочитати вірш про цю  іграшку.