Полілог — це зіставлення різних
поглядів щодо однієї проблеми. Тому важливо реалізувати принцип
багатоваріантності, який дає змогу дітям звикнутися з думкою, що можуть
існувати різні погляди на те саме запитання, не замикатися в межах одного
підходу, орієнтуйте дітей на пошук усіх можливих способів розв’язання
поставленого завдання. Запитання до дітей мають орієнтувати на існування декількох
можливих варіантів: «Назвіть хоча б три способи, як швидко зробити светр важким». «Запропонуйте
чотири способи попросити вибачення в людини, яка не розуміє вашої мови».
Ось декілька порад:
1. Під час бесіди (полілогу) спілкуйтеся з дітьми «очі в очі». Для цього розмістіть дітей по колу або в інший спосіб
так, щоб усі добре бачили одне одного.
2. Самі займіть позицію «поряд», а
не «над» дітьми тобто розташуйтеся на одному рівні з дітьми.
3. Доцільно домовитися про спільний для
всіх спосіб показати своє бажання висловитися, поділитися думкою, а також
сформулювати спільні для всіх правила, яких треба дотримуватися: не перебивати
одне одного, почекати, коли дадуть можливість висловитись, бути уважним, поважати
чужу думку, навіть і відмінну від твоєї.
4. Щоб у бесіді
взяли участь якомога більше дітей, на початку вирівняйте «стартові позиції», тобто з'ясуйте, чи розуміють діти
суть проблемного запитання і як вони його розуміють. А саме, спонукайте дітей
пояснити значення ключового поняття теми, яку будете обговорювати. Наприклад: «Що значить чинити по-справедливості? Як ви розумієте це слово?»,
або «Як
ви розумієте слово «винахідливий?» , чи «Як ви гадаєте, винахідливою може бути лише людина чи й тварина також?»
.
5. Дотримуйтеся під час
організації бесіди найважливішого принципу — діалогічності суть якого можна
сформулювати у правилі для вихователя: «Нічого
не розповідай сам, став мудрі запитання
дітям».
6. Дайте можливість дітям
подумати, не поспішайте «заповнити паузи»,
і водночас навчіться відчувати продуктивність цих пауз: відчувайте, чи діти
просто сидять і чекають, що буде далі, чи вони розмірковують. «Порожні» паузи
небезпечні тим, що втрачається ритмічність розмови а відповідно — інтерес дітей
до неї. Продуктивні паузи важливі.
7. Чітко продумуйте «мудрі»
запитання до дітей. Якщо запитання складне для дітей, то вони сигналізують про це зайвими рухами, відведенням погляду.
8. Щоб діти виявляли активність
та були ініціативними, уникайте під час спілкування з ними директивного тону.
9. Обов’язково самі щиро
виявляйте зацікавленість до питання, яке пропонуєте для обговорення. Адже відвертість
і відкритість дітей необхідно заслужити. Ключем до цього буде повага до
особистості дитини, до її відповідей.
10. Під час вислуховування відповіді від конкретної дитини, не відволікайтеся на зауваження, репліки іншим дітям або дорослим.
ПРИЄМНИХ ВАМ СПІВРОЗМОВНИКІВ!
За матеріалами журналу "Вихователь-методист дошкільного закладу"
